Для чернігівців 9 травня в першу чергу День Перемоги

Для  більшості чернігівців 9 травня залишається святом Перемоги. Саме так зі святом перемоги вітали одне одного жителі міста які вранці цього дня прийшли до могил солдатів в центрі Чернігова.

Водночас цього року Чернігів не побачив традиційного параду, який зазвичай 9 травня відбувався в цей день на Красній площу міста. Обмежились покладанням квітів до могил солдатам в парці ім..Попудренка та на Болдиних горах.

Таким чином чернігівська влада реагує на нову концепцію відзначення 9 травня, коли головний  акцент робиться не на святкуванні перемоги Радянського Союзу над нацисткою Німеччиною, а на вшануванні пам’яті загиблих у Другій світовій війні.

9 травня на урочистих заходах Чернігові  ми запитали у двох бійців різних воєн ( Другої світової та сьогоднішньої) яке їх  відношення до сьогоднішнього  дня.

Жуков Микола Васильович, ветеран

«Я в армии был воздушным стрелком – радистом  на самолётах. В звании старшина. Для меня это безусловно День Победы. Никак по другому этот  день назвать нельзя. С таким трудом нам всё досталось,  столько жертв было положено. Но сегодняшний праздник омрачает та ситуация которая сегодня в нашей стране. Не знаю как это назвать война или нет, но всегда трагедия когда погибает хотя бы один человек.»

Володимир Андрійчено, доброволець, солдат протиповітряних військ   Збройних сил України.

«Для мене,  як військовослужбовця,   це особливий день. Переконаний що у нашого покоління буде і своя перемога у нинішній війні. В той же час для людей,  які пережили страшні часи тієї війни, які звикли святкувати День Перемоги ніхто не має права вказувати як їм відзначати цей день. Хоча вважаю що нинішня влада прийняла правильне рішення відзначати 9 травня  як день примирення та вшанування жертв Другої світової війни.

Як відомо, в цьому році офіційне відзначення «других травневих свят» проходитиме по-новому, за законом, прийнятим місяць тому: відтепер 9 травня офіційно є Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (а не в Великій вітчизняній, як раніше). До того ж, 8 травня стало Днем пам’яті і примирення.

Цим політичним жестом українська влада прагне дистанціюватися від пострадянського культу Перемоги, що відіграє таку важливу роль у сьогоднішній російській воєнній пропаганді. При цьому уряд не бажає його повністю відкидати – адже пам’ять про ту війну глибоко вкорінена в українського населення, і зовсім не обов’язково пов’язана з проросійськими настроями – дуже часто навіть навпаки. Звідси бажання інструменталізувати цей культ у власних політичних інтересах, проводячи паралелі між тодішнім німецьким і нинішнім російським вторгненням на українські землі. Про це говорив Петро Порошенко в своїй новорічній промові, про це, очевидно, будуть промови урядовців і на урочистостях 8-9 травня.

При цьому уряд прагне «європеїзувати» політичні ритуали навколо цієї дати – наблизити їх до того канону, який прийнятий у країнах ЄС. Отже, як відзначають у Європі перемогу над Третім Рейхом, і що відбувається там 8-9 травня?

Пропонуємо розвідку експертів інформаційної кампанії «Сильніші разом!»

Насамперед, звідки взялись дві різні дати, і яка з них «правильніша»? Річ у тім, що перший акт про беззастережну капітуляцію Німеччини було підписано ще 7 травня о 2:41 ночі в Реймсі. Радянський генерал Суслопаров підписав його з застереженнями, бо не встиг заручитися згодою з боку Сталіна – і дійсно, радянське керівництво стало наполягати на «перепідписанні» капітуляції. Мовляв, така історична подія має відбуватися належним чином, підписувати документ треба в Берліні, в самому осерді поваленого режиму. В результаті союзники погодились вважати процедуру в Реймсі попередньою і не оприлюднювати інформацію про неї до повторного підписання капітуляції в Берліні, яка відбулась уже 8 травня о 22:43 за місцевим часом. Згідно з документом, припинення вогню було призначено на 23:01 за центральноєвропейським часом. За московським (і київським) часом це вже був наступний день, 9 травня. Через цю різницю в часі і склалась традиція відзначати день перемоги 8 травня в Західній Європі і 9 травня на територіях, підконтрольних СРСР. 

Указ Президії ВР СРСР про оголошення 9 травня Святом Перемоги з’явився заздалегідь, уже 8 травня 1945 року. Але в грудні 1947 р. вихідний перенесли з 9 травня на 1 січня – Новий рік вважали більш грунтовною причиною не виходити на роботу. Повернули вихідний на 9 травня лише в 1965 р., вже при Брежнєві.

Наразі, за винятком країн колишнього СРСР, 9 травня відзначається як День Перемоги лише в Сербії та Боснії і Герцеговині. Крім того, в Польщі, хоча цей день і не відзначається офіційно на найвищому рівні, але в багатьох містах локальні військові частини спільно з органами самоврядування влаштовують урочистості на місцевому рівні. В Чехії ж День Перемоги перенесли з 9 на 8 травня. В цей день святкують також у Франції, Норвегії, Словенії, Великій Британії.

Ця дата бере початок зі спонтанних масових святкувань завершення війни 8 травня 1945 року: ще не дочекавшись офіційного припинення вогню, люди по всій Європі, а також у США, виходили святкувати на площі. В західній історіографії ця дата відома як День перемоги в Європі (VictoryinEuropeDay) – ще чотири місяці залишалось до остаточного завершення війни, коли святкується День перемоги над Японією.

Святкування, схожі на наші, відбуваються в цей день у Норвегії, яка святкує 8 травня День визволення. З 1962 р. це щорічне офіційне свято, а з 2010 р. воно також вважається святом ветеранів усіх війн. Але в більшості країн це свято має набагато менший розмах: зазвичай більше уваги приділяється даті визволення тієї чи іншої конкретної країни. Наприклад, в Італії Свято визволення святкують 25 квітня – в річницю офіційного проголошення по радіо повстання та смертного вироку всім ватажкам фашистського руху.

У Данії та Нідерландах днем визволення є 5 травня. Голландці починають урочистості 4 травня, відзначаючи день пам’яті полеглих у Другій світовій війні та у війнах загалом. Вшанування відбувається в усіх містах, найбільш масові процедури проходять у центрі Амстердаму та під Гаагою, на місці масового вбивства учасників нідерландського руху Опору. О восьмій вечора проходять дві хвилини мовчання. Наступного ж дня святкується визволення країни від німецької окупації – річниця капітуляції німецьких військ у Нідерландах. У більшості міст проходять вуличні святкування, паради ветеранів, а в Вагенінгені, де відбулась капітуляція в 1945 році, на музичний фестиваль збираються 100-120 тисяч людей. Цікаво, що спочатку цей день відзначали лише раз на п’ять років, і тільки в 1990 р. свято стало щорічним.

Наша країна теж має власну національну дату визволення від загарбників: згідно з указом Віктора Ющенка від 2009 року це свято офіційно відзначається 28 жовтня, коли від угорських і німецьких військ звільнили найзахіднішу частину сьогоднішньої України – Закарпаття. Крім того, щороку в усьому світі 27 січня відзначають День пам’яті жертв Голокосту – про цю дату в Україні майже не знають, між тим саме на нашій території відбувалася значна частина подій, які пізніше об’єднали терміном Голокост.

Ідея поєднати 8 та 9 травня як глобальні дні примирення та пам’яті про тих, хто втратив життя під час Другої світової війни, містилась у Резолюції 59/26 Генеральної Асамблеї ООН, прийнятої 22 листопада 2004 року – напередодні 60-ї річниці розгрому фашистської Німеччини. Ініціаторами резолюції виступила група країн, переважно, колишнього СРСР, в тому числі й Україна. У преамбулі документу пропонується «подолати спадщину Другої світової війни» та «примиритися» - це з головою видає східноєвропейське походження тексту. Адже на Заході, в тій же Німеччині, нікому в голову не прийшли би подібні формулювання: там в офіційному дискурсі починаючи з 1970-х років фашизм вважається абсолютним злом, примирення з яким неможливе, а пам’ять про війну – це цінні уроки, які не можна забувати, а не набридлий вантаж, який треба скинути.

Окремо варто сказати про червоні маки як символ скорботи за жертвами війни, що починаючи з минулого року активно пропагується українською владою. Походження цього символу – вірш канадського лікаря, підполковника Джона Маккрея «На полях Фландрії» про маки, що виросли на місці битви під Іпром, коли вперше було використано хімічну зброю. В США, а особливо в країнах Британської співдружності червоні маки стали символом пам’яті про ветеранів та загиблих солдат у Першій світовій війні, а згодом і в інших війнах. Сьогодні це насамперед британський військово-патріотичний фетиш – приблизний аналог «георгіївської стрічки» в Росії та волошкових квітів у Франції, де вони виконують таку ж роль. Щороку 11 листопада британці активно відзначають річницю завершення Першої світової війни, носячи цей символ на одязі. Значки у вигляді маків продають благодійні організації, що збирають кошти на допомогу ветеранам. Зараз цей символ стосується вже не стільки Першої світової, скільки всіх британських військових, які загинули на будь-яких війнах, включно з тими, що тривають сьогодні (зокрема, в Афганістані).

Не дивно, що, наприклад, у Північній Ірландії це вкрай суперечливий символ: його носять протестанти та юніоністи, але католики та ірландські націоналісти сприймають маки як символ, що прославляє дії британської армії під час кривавих років придушення повстанського руху в Ольстері. Пацифістський рух на противагу червоним макам використовує білі – як символ вшанування не лише солдатів, а всіх цивільних жертв війни.

Вся ця символіка тісно пов’язана саме з британською імперською військово-політичною історією: наскільки вдалося нам з’ясувати, є лише дві держави, що не є колишніми британськими колоніями і при цьому активно пропагують червоні маки як символ пам’яті про Другу світову війну – це Албанія і Україна.

Між тим, 9 травня в ЄС також є святковою датою, пов’язаною, хоч і непрямо, зі спадщиною Другої світової війни. Це – День Європи.

9 травня 1950 року міністр закордонних справ Франції Робер Шуман оприлюднив документ, який став відомий як «Декларація Шумана»; в ньому було викладено проект створення наднаціональної загальноєвропейської спільноти, яка повинна покінчити з війнами, що постійно розривали Європу. Конкретно в декларації йшлося про необхідність об’єднання вугільної та металургійної промисловості Франції й ФРН, щоб унеможливити подальші війни між цими двома країнами; загалом же йшлося про повну реорганізацію всього післявоєнного західноєвропейського простору так, щоб гарантувати мир і єдність на цій території.

Ці плани втілилися спочатку в Європейській спільноті вугілля і сталі, потім у Європейській економічній спільноті і зрештою в нинішньому Європейському союзі, одним із засновників якого і вважається зараз Шуман. Таким чином, 9 травня на офіційному рівні святкують заснування ЄС як втілення мрій про мир і співпрацю в Європі. Збіг зі східноєвропейським святом перемоги в другій світовій війні є суто випадковим, але символічним: Євросоюз якраз і став дитям цієї перемоги та дійсно поклав край націоналістичним війнам у Західній Європі.

Головні святкування відбуваються в Страсбурзі, Брюсселі та Люксембурзі: 2 та 9 травня проходять дні відкритих дверей у Європарламенті, Європейській Раді, Єврокомісії, Європейському Суді та інших загальноєвропейських інституціях, розташованих у цих містах. Щороку ЄС проводить конкурс плакатів, присвячених Дню Європи.

Крім того, кожна країна ЄС влаштовує власні святкування на національному рівні. В Польщі 8 травня цього року інформаційні бюро Європарламенту та Єврокомісії в Варшаві влаштовують день відкритих дверей, а на наступний день у Варшаві та Вроцлаві заплановані народні гуляння в «європейських містечках» з конкурсами, квізами, фотосесіями та цукровою ватою в синій євросоюзівській кольоровій гаммі. 12 травня в рамках святкування Дня Європи відбудеться кінопоказ, а 16 травня польський Сейм у рамках «ночі музеїв» розкаже відвідувачам про роботу Європарламенту.

У Словаччині основні святкування цього року починаються вже 7 травня – в центрі Братіслави відбуваються конкурси, майстер-класи, виступи музичних колективів. А 9 травня в братіславській філармонії гратимуть Бетховена – зокрема, його «Оду радості», яка є гімном Євросоюзу. Схожим чином святкуватимуть і в інших країнах ЄС. В Україні День Європи також святкується офіційно, починаючи з 2003 року – але в нас він припадає на третю суботу травня.

Автор: Павло Пущенко для інформаційної кампанії "Сильніші разом!"