Гендерний дисбаланс чернігівських медіа: дані моніторингу

У межах проекту «Ґендерний простір сучасної журналістики: від теорії до практики», який реалізовує Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром, медіа-центр «Моє місто (Чернігів)» провіл у лютому 2017 р. моніторинг 5 друкованих видань Чернігівської області («Гарт», «Деснянська правда», «Вісник Че», «Чернігівщина» та «Семь дней») і 5 інтернет-видань («Свобода ФМ» http://svoboda.fm , Gorod http://www.gorod.cn.ua/, «Події і коментарі» http://pik.cn.ua/ , «ЧеЛайн» http://cheline.com.ua/ та «Сайт Чернігова» www.0462.ua ).

Загалом було проаналізовано понад 660 публікацій у газетах і більш ніж 2780 інформаційних повідомлень в онлайн-медіа. Метою нашого моніторингу було визначити наявність/відсутність «ґендерного балансу» (стереотипного образу жінки та чоловіка, сексистських висловлювань, рівноваги в експертному середовищі, тобто звернення журналістів за коментарями до фахівців як чоловічої статі, так і до жінок) та вживання фемінітивів (це назви посад, наукових ступенів тощо в жіночому роді). Аналіз відбувався за кількісними та якісними показниками.

У ході дослідження з’ясувалося, що в зазначених друкованих ЗМІ Чернігівщини прозвучали думки/коментарі жінок-експерток 28% від загальної кількості (експертів-чоловіків утричі більше). Найчастіше жінкам надавали слово на теми волонтерства (71%), освіти і науки (53%), а також культури (41%). Чоловіків найбільше запитували/цитували в матеріалах на політичну (86%), економічну (74%), воєнну (80%), медичну (84%) теми

Найбільше жінки як експертки представлені в газетах «Деснянська правда», «Семь дней» і «Гарт», найменше – в газеті «Чернігівщина».

Наш моніторинг показав, що деякі видання фактично не залучають жінок як експерток у певних сферах. Зокрема, у цей період газета «Гарт» не цікавилася коментарями експерток у освіті та військовій справі. «Вісник Че» не звертався за фаховими оцінками чи коментарями жінок у освіті, спорті, медицині, «Деснянська правда» – в спорті, військовій справі, волонтерстві, «Чернігівщина» – політиці, культурі, спорті, волонтерстві, медицині, «Семь дней» – у спорті, військовій справі, медицині.

Героїнями публікацій жінки найчастіше були у темах волонтерської діяльності (55%), розваг (46%), а також чимало у матеріалах про освіту (32%), культуру (33%), медицину (40%) і спорт (37%). Найчастіше жінкам як героїням приділяли увагу видання «Деснянська правда» і «Чернігівщина», найменше – «Семь дней». 

Щодо гендерного балансу в інтернет-медіа, то упродовж лютого думкою жінок як експерток цікавилися втричі менше, ніж думкою чоловіків. Вони переважно представлені в публікаціях про освіту/науку (54%), спорт (44%) і сферу розваг/відпочинку (50%). Голос чоловіків найбільше звучав у політиці (83%), війні (74%), матеріалах, у яких ідеться про правопорушення (77%) та бізнесові справи (69%). Найбільше жінки як експертки були представлені в інтернет-виданні http://www.gorod.cn.ua/, найменше – на сайті http://www.0462.ua/. 

У сфері культури герої і героїні представлені рівнозначно (по 50%). Багато про жінок писали при висвітленні правопорушень та буденних справ (53%), сфери розваг (48%), освіти і науки (43%), найменше – коли йшлося про політику, економіку, війну і спорт.

Упродовж лютого жодне ЗМІ, які ми аналізували, не розмістило тематичні публікації про гендерну рівність, трудові, соціальні, сімейні права жінок чи чоловіків. Водночас, ми знайшли певні стереотипні висловлювання. Зокрема, в газеті «Вісник Че» №6 за 9 лютого у статті під назвою «Молодший лейтенант Вікторія Сєркова: військова форма вдень, а ввечері – сукня», міститься фраза: «Та не знаю, щоб якась дівчина пішла на контракт. Коли були в Сумах, говорила з хлопцями, навіщо їм військова кафедра. Жоден не сказав, що хоче стати військовим, усі – щоб не призвали на строкову службу. У дівчат інше в голові – вдало вийти заміж».  Ця фраза нівелює успіхи сотень жінок-військових, які гідно служать в українській армії.

У цьому ж матеріалі запитання журналіста до дівчини, яка хоче служити, звучить так: «Чоловіки пристають, падлюки. Хочуть помацати, говорять різну гидоту. Чи не буде важко дівчині?». Це – зневажливе ставлення до чоловіків! В цьому ж матеріалі героїня говорить далі: «Бояться мене хлопці. Так, я сильна. Але вмію бути слабкою, ніжною. Зараз такі хлопці пішли, що тільки роблять вигляд сильних, а насправді – слабкі». В газеті «Деснянська правда» №7 за 16 лютого у статті під назвою «Карамельна мрія», теж є ознаки упередженого ставлення до чоловіків: «Черговою несподіванкою для мене стало те, що творцем цього карамельного дива є не симпатична дівчина біля вітрини (так подумав спочатку), а молодий та вправний чоловік – Артем Жук…» У газеті «Чернігівщина» №7 за 16 лютого в статті «Конструктори паперової броні» зустрічаємо таку стереотипну думку: «Військові стратегії та техніка – це не тільки захоплення справжніх чоловіків, а й стиль життя».

Випадків відвертого сексизму у новинах, матеріалах, знімках, малюнках у чернігівських ЗМІ в цей період ми не зафіксували. Щоправда, певні ознаки сексизму має, наприклад, інформація про змагання з жіночого волейболу, в якій про спортсменок сказано «довгоногі красуні-хімічки» (газета «Гарт» №5 від 2 лютого).

Окрема тема, на яку важливо звернути увагу в контексті цього дослідження – використання фемінитивів. Усі видання, які ми аналізували, грішать використанням назв професій, посад, наукових ступенів щодо жінок у чоловічому роді! Наприклад: секретар селищної ради Світлана Пастушенко; адміністратор торгового центру Любов Седько; директор школи Лариса Безгубченко; головний бухгалтер Валентина Халімон; начальник фінансового управління Євгенія Мірошник; депутат сільради Ольга Іваненко; викладач-методист Юлія Петренко; заступник міського голови Інна Скляр; секретар селищної ради Світлана Адаменко; сільський голова с. Плиски Марина Вірко; директор школи Світлана Шингирій; фельдшер Наталія Тьома, фельдшер Оксана Батрак, волонтер Ліана Білоус; віце-чемпіон світу Ірина Варвинець; художній керівник Ірина Пісня; начальник відділу соціальної допомоги та субсидій Ірина Титоренко; фахівець зі зв’язків з громадськістю Наталія Свириденко, старший науковий співробітник Олена Ванжула і так далі. Ми нарахували майже 150 таких випадків у електронних ЗМІ та понад 100 у друкованих.

Цікаво, що паралельно вживаються і «жіночі» назви професій, але їх в рази менше! Наприклад: артистки-лялькарки; завідувачка літературної частини театру Мирослава Губар; чернігівська пенсіонерка Світлана Коваленко; працівниця лабораторії Олена Лапа; фельдшерка Галя; ланкова Тупічевського колгоспу; вокалістка Катерина Сотнік; представниця ліги ділових жінок Оксана Острицька; письменниця Олена Ришкова, завідувачка клубу Ірина Дяченко; начальниця обласної служби зайнятості Лідія Падалка; правозахисниця Зоя Толок.

Висновок

До гендерного балансу чернігівським ЗМІ ще дуже далеко, адже журналісти у своїх публікаціях майже втричі частіше віддають перевагу експертам, тобто чоловікам. А в деяких темах взагалі не звучать фахові коментарі чи думки жінок. Щодо гендерних стереотипів, вони, на жаль, все ще зустрічаються, причому стосуються майже рівною мірою як жінок, так і чоловіків. Відверто сексизму в цей період ми не зафіксували. Щодо фемінитивів, то ця справа рухається дуже-дуже повільно. Найбільш гендерно чутливою вважаємо газету «Деснянська правда».

У межах вказаного проекту було виведено індекс гендерної чутливості українських медіа (http://media-center.net.ua/index.php/newss/item/499-indeks-gendernoji-chutlivosti-zhurnalistiki-rezultati-monitoringu-media-22-oblastej-ukrajini ), відповідно до якого чернігівські ЗМІ перебувають на 6 сходинці.

Автор: Медіа-центр "Моє місто"