Як Чернігівщина планує перейти від інституційного догляду до сімейних форм виховання

До 1 липня цього року кожен регіон повинен розробити та затвердити план реформування системи інституційного догляду та виховання дітей. Це довгостроковий документ, що визначає шляхи попередження потрапляння дітей, котрі мають певні складні життєві обставини, до інтернатних закладів, а також алгоритм переходу від інституційної форми їх утримання до системи надання послуг у громаді за місцем проживання. Тобто кожна громада має забезпечити доступні та якісні послуги для сімей з дітьми.

Наразі такі плани затверджені лише у Житомирській і Київській областях.

Як проходить підготовка відповідного плану у Чернігівській області — говорили вчора, 23 травня, учасники засідання профільної обласної міжвідомчої робочої групи, яке провела заступник голови ОДА Наталія Романова. До роботи долучилися представники громадських організацій та консорціуму «Соціальні інвестиції», з яким Міністерство соціальної політики уклало договір для надання консультаційних послуг у даному напрямі.

Відповідно до Плану заходів з реалізації першого етапу Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей в області проведено збір даних про становище дітей та інвентаризацію соціальних, освітніх, медичних і реабілітаційних послуг, що фактично надаються дітям та сім’ям з дітьми.

До збору інформації залучені всі райони, міста обласного значення, об’єднані територіальні громади та заклади інституційного догляду.

Наступний крок — аналіз отриманих даних, на підставі якого і визначатиметься потреба у відповідних послугах, а також їхнє фінансове забезпечення. Термін — до 10 червня.

— Аналіз не повинен обмежуватися окресленням основних проблем. Він обов’язково має включати ґрунтовні висновки із визначенням основних напрямів реформи у регіоні, — наголосила Наталія Романова і додала, що процес деінституціалізації — це не ліквідація інтернатів, а, в першу чергу, розвиток соціальних послуг на місцевому рівні.

Нагадаємо, що у 2026 році в інституціях має бути менше 0,5% дітей від загальної кількості (наразі — 1,5%). Як і куди повертати дітей із закладів — питання, що хвилює і посадовців, і громадськість. На Чернігівщині це більше двох тисяч, з яких тільки 105 — сироти та позбавлені батьківського піклування. Відтак, потрібна детальна оцінка потреб кожної дитини. Це можливо лише за тісної співпраці всіх дотичних управлінь та структур (освіти, медицини, соціальних служб, громадських організацій тощо).

Учасники засідання переконані: реформа хоч і болісна, проте вкрай необхідна. Втім, певні кроки варто робити обережно та виважено, аби не втратити існуючі надбання. Не слід забувати і про супутні реформи, зокрема у сфері освіти. Також потрібно створювати альтернативні форми сімейного виховання для дітей, які опинились у складних життєвих обставинах (дитячі будинки сімейного типу, прийомні та патронатні сім’ї).