Як працюватиме деінституціалізація на Чернігівщині

Влітку 2017 року в Україні розпочалась реформа із складною назвою «деінституціалізація» (ДІ). За цим терміном — зміни системи дитячих інтернатів, у яких нині в Україні перебувають 106,7 тисячі дітей. При цьому більше 92% з них мають хоча б одного з батьків і лише 7,7% — сироти.

Деінституціалізація — це перехід до системи, яка забезпечує догляд і виховання дитини у сімейному та наближеному до сімейного середовищі. Доки не буде впевненості, що дитина у сім'ї перебуватиме в безпеці і благополуччі, ніхто не має забрати її з інтернату. Тобто мова йде про створення таких умов, за яких потреба в інтернаті, дитячому будинку тощо просто зникне.

До речі, проведені дослідження свідчать про шкідливість інтернатів для психічного та інтелектуального розвитку дитини.

Процес ДІ розпочався із затвердження 9 серпня минулого року Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки і Плану реалізації її першого етапу.

Координатором ДІ уряд визначив Міністерство соціальної політики. Допомагатиме Мінсоцполітики та іншим міністерствам Національний офіс з деінституціалізації при Уповноваженому Президента України з прав дитини, створений за підтримки канадського проекту EDGE.

Довідково. В Україні налічується понад 700 інтернатних закладів для дітей. Ці інституції належать до відання трьох міністерств: Міністерства охорони здоров'я (38 закладів), Міністерства освіти і науки (563 заклади) та Міністерства соціальної політики (117 закладів).

Відповідно до Національної стратегії, вже у 2026 році в інституціях має бути менше 0,5% дітей від загальної кількості (наразі — 1,5%). А ті діти, хто за різних причин все ж залишаться в інституціях, а не в сім'ях, житимуть у невеликих установах в умовах, максимально наближених до сімейних (до 10 осіб в одному закладі).

Як і куди повертати дітей із закладів — питання, що хвилює і посадовців, і громадськість. На Чернігівщині це більше двох тисяч, з яких тільки 105 — сироти та позбавлені батьківського піклування. Відтак, потрібна детальна оцінка потреб кожної дитини. Це можливо лише за тісної співпраці всіх дотичних управлінь та структур (освіти, медицини, соціальних служб, громадських організацій тощо).

У кожній громаді мають з'явитися доступні й якісні послуги для сімей з дітьми. Буде існувати ринок цих якісних послуг, не менше 50% з яких будуть надавати професійні громадські організації.

Наразі триває перший етап реалізації стратегії.

Завдання для кожного регіону — оцінити свою мережу інтернатних закладів, з'ясувати, які діти до них потрапляють та чому, які є соціальні, освітні, реабілітаційні медичні послуги вже зараз у громадах. Потім на основі досліджень та аналізу підготувати власний план реформування.

На Чернігівщині, зокрема, днями під час чергового засідання члени профільної міжвідомчої робочої групи розглянули проект Регіонального плану реформування системи інституційного догляду та виховання дітей в області. Наразі документ направлений до Мінсоцполітики.

Спростування міфів і відповіді на найпоширеніші запитання