Чудотворні ікони Ніжинського жіночого монастиря. Розповідь Ігуменії Антонії | Події і коментарі
Вівторок, 07 липня 2020, 16:13
Вхід Реєстрація
;

E-mail:

Пароль:

Увійти
Зареєеструватися
Реєстрація користувача
Зареєструватися

Вкажіть ваш E-mail:

На вказаний E-mail буде відправлено посилання за яким ви зможете втсановити новий пароль.
Нагадати пароль
Зареєеструватися

Чудотворні ікони Ніжинського жіночого монастиря. Розповідь Ігуменії Антонії

15:54 18.07.2013    Версія для друку  Коментарі Оцінок:
0

Монастир. Це слово має прихований сенс

загадку, свою історію, і можна сказати,

красномовне мовчання.

Зараз багатосучасних людей відвідують святі місця, моляться Богу і просять його про допомогу. І тільки ченці і черниці присвятили себе і все своє життя, служінню Богу.

У монастирі є чудотворні ікони - Божої Матері Толгської  і "Достойно есть".

Толгська ікона Божої Матері сповнена теплоти, материнської любові і ніжності. За переказами, ця ікона явилася єпископові Ростовському і Ярославському Трифону в 1314 році  на річці Толга. У 1553 році Іван Грозний, помолившись перед іконою, отримав чудотворне зцілення хвороби ніг, а в 1766 році у Ярославлі після молитов до ікони почалася злива, яка врятувала урожай від засухи.

 Про сучасні дива, пов’язані з чудотворними

 іконами Божої Матері

Розповідь ігуменії Антонії

Коли нашу ікону взяли в Київ у Свято-Введенский чоловічий монастир, то під час її наближення до монастиря, почали кричати біснуваті: нам дуже погано, адже їде сама Цариця!

Багато було ще зцілень і чудес: зцілилася дитина по молитвах матері, якій лікарі сказали, що її дитина проживе недовго. Дитина жива та здорова і до цього дня.

8-річний хлопчик, який не ходив з народження, біля ікони зробив пару невпевнених кроків і почав вільно ходити. Його батьки не хочуть називати ні імені ні прізвища хлопчика, аби не наврочити, але після такого чудотворного зцілення їхня віра укріпилася, і люди зрозуміли що шляхи Господні несповідимі.

 Ікона Богородиці "Достойно есть" написана й освячена в 1885 р. на Святій горі Афон. Православна церква розповідає, що одного дня в келію до старця на горі Афон явився Архангел Гавриїл, який написав на камені молитву "Достойно есть, яко воистину блажити Тя, Богородицу", яку ченці досі не чули. 

Чудотворна ікона Богоматері Достойно есть

Свідчення благодатної допомоги

Під час перебування чудотворної ікони в Києві, одна прихожанка розповіла, що їй призначили операцію на нирках, та коли вона слізно помолиласть перед святим образом,  лікарі сказали, що операція вже не потрібна.

В Москві на одному приватному підприємстві не було взаєморозуміння, а лише сварки. Одна із співробітниць придбала зображення ікони "Достойно есть" і подарувала директорові. Через деякий час взаємовідносини на підприємстві налагодились.

Чи важко бути істинно віруючою людиною і відректися від усіх мирських радощів? Як живуть вони в монастирях?

Щоб дізнатися відповіді на ці запитання, ми зайшли в Ніжинський Свято-Введенский жіночий монастир і поспілкувалися з ігуменею Антонією.

Скажіть, який у вас режим дня? Як ви живете, які вимоги в монастирі?

Ви знаєте, життя монастиря - це постійна молитва і праця. Починається день о 5.30, о 6.00 - правило, потім - служба в храмі, трапеза і труд, у кожного свій: хто на кухні, хто у вівтарі. У нас є курочки, є швацька майстерня. За Ніжином, у селі Григорівка у нас є огороди, тож навесні, влітку й восени працюємо на землі. Увечері знову служба в храмі, потім правило і вечірня трапеза. До сну ми відходимо в 22.00, влітку о 23.00. Живемо з Що ви їсте в звичайні дні, і що в піст?

Ченці не їдять м'ясної їжі взагалі, а так ми харчуємося, як звичайні люди. Цілий рік дотримуємося пісних днів - це понеділок, середа і п'ятниця. У великий піст їмо овочі, фрукти - що Бог послав.

Чи важко жити в монастирі? поститись, дотримувати правил?

Важко і в миру зараз і у нас важко, скрізь по своєму. Адже спокуси бувають у кожного свої: як на рівні думок, так і на ділі. Ми ж не янголи, а звичайні люди. Тут у нас така собі невелика сім”я: 17 сестер, два священики і один диякон. Працюємо, молимося. Іноді Бог посилає випробування, іноді радощі - усе треба зуміти перетерпіти. Дуже допомагає молитва до Божої Матері. Вона чує наші прохання, як мати чує свою дитину і дарує нам свою материнську любов. Головне - істинне покаяння, сповідь, причастя. Кожна людина по своєму відчуває і духовне, і тілесне підкріплення та очищення.

А чи можуть миряни прийти пожити в монастирі? чи треба до цього якось готуватися?

Так, до нас приїздять паломники з різних міст - Києва, Дніпропетровська, Одеси. Особливої підготовки для цього не треба, просто бажання людини і її духовний настрій, а ще – благословення священика. Приходьте і живіть за нашим розпорядком, моліться, працюйте, дотримуйтесь наших правил, може, тоді Бог почує ваші молитви, допоможе в тому, про що просите. Крім того, життя в монастирі допомагає духовно очиститися, щось  зрозуміти, переосмислити, у кожної людини в душі це відбувається по-своєму.

Є таке таїнство - постриг в черниці. А що потрібно жінці для того, щоб стати черницею?

Треба пройти певні випробування. Спершу стати послушницею в монастирі. До жінуки придивляються, як вона поводиться, чи дотримується вимог монастиря і так далі. Потім приймають рішення, і якщо усе добре, то з Божою допомогою відбувається постриг.

А як бути, якщо людина прийняла чернецтво, не витримала і хоче повернутися в мирське життя? чи бувають такі випадки?

Повернутися? Не можна. Є люди, які не витримали, йдуть з монастиря. Якщо людина йде без вагомих на те причин, це дуже погано для неї самої, їй посилаються випробування, кому як. Є різні перешкоди на чернечому шляху, коли, наприклад, треба потурбуватися про літніх батьків і поїхати з монастиря, всяке буває. Але є й такі люди, які йдуть, а потім повертаються в монастир, відчувають, що мирське життя - не для них.

А як черниці підтримують зв'язок із родичами, чи можна їм відвідувати рідних?

Так, ми спілкуємося з родичами, із благословення батюшки. Їдемо до рідних,

провідуємо. На це відводиться певний час: тиждень, півтора, кому як дозволять.

А давно ви в монастирі? що вас привело, і де ви жили раніше?

Я в монастирі з 1993 року. Жила в Чернігові, працювала медсестрою. А родом я з Менського району, із села Синявка. Не знаю, як відповісти на запитання, але можу сказати, що мене сюди привело - я прийшла за покликом Бога. Людина, внутрішньо підготувавшись, відкриває свою долю на сповіді. (Ігумені Антонії в січні цього року виповнилося  50 років., а прийшла вона в монастир в 30-річному віці - Авт)

Чому все таки Ви прийшли в монастир та відреклися від мирського життя? може сталася якась біда, чи щось інше спонукало?

Чому ж зразу біда? Ні, у мене була гарна робота на той час, я жила в прекрасному міст. Просто я завжди ходила в храм, і мабуть, душа попросила більшого. Причому, я зовсім не жалкую про те, що вибрала для себе таких шлях.

Які долі у інших черниць, що їх привело?

Знаєте, ми не публічні люди і я не маю права розповідати про інших черниць. Багато говорити не слід, ми живемо тут за правилом: «менше гучних слів, більше тихих дій». Можу лише сказати, що дорога в монастир у кожного своя.

Що Ви побажаєте нашим читачам?

Що я можу сказати? Хто я така? Вірте в Бога, моліться Богу, намагайтеся більше людям робити добра, адже жорстокістю можна багато чого знищити.

Дуже хочеться, аби люди молилися одне за одного, допомагали одне одному - це дуже важливі моменти, яких не вистачає. Зараз усі якісь похмурі, кудись поспішають, мало спілкуються між собою, тільки телефоном або через інтернет, а важливо живе спілкування, розумієте? Раніше була війна, розруха, а  люди раділи, співали пісні, спілкувались. Треба радіти життю сьогодні й зараз, і пам'ятати, що безвиході не буває, завжди є ниточка, за яку можна триматися.

Тіна Кошелевська

Фото із архіву

***

Монастир приймає паломників, треби на пожертвування, допомагає місцева влада, а також в соборі влаштована церковна крамниця. На отримані гроші і пожертвування існує монастир.

Сторінки історії

Свято-Введенский жіночий монастир знаходиться на південному заході Ніжина. Автор опису Чернігівської єпархії Філарет пише, що Ніжинський жіночий монастир заснований при царі Олексієві Михайловичу "вдовою Стародубського полковника Бриславською Ганною". Глибоко переживаючи смерть чоловіка, Ганна вирішила присвятити  життя служінню Богу і для молитов за покійного чоловіка і за себе відкрила в Ніжині монастирь. Це було не пізніше 1660 року".

            В кінці XIX - на початку XX століття, в монастирі було 200 черниць. Вони вели своє господарство, тримали млин і бачили сенс життя в молитві та праці.

Після довгих років забуття за час радянської влади, в травні 1998 року відбулося відкриття Введеннского монастиря, за клопотанням благочинного Ніжинського району Олексія. Відкриття святої обителі стало подією для міста.

 

 

 

 


Автор: Чернігівщина: події і коментарі
Коментарів ще немає
Додати коментар
Максимальний розмір коментаря 250 символів

Читайте також

Жодного нового випадку захворювання на коронавірус в області за добу

За даними Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА на 11 годину 7 липня в області одужали 32 раніше інфікованих COVID-19. З них 27 з Чернігова, двоє з Чернігівського району та по одному...

Два шприци з наркотичною речовиною виявили у молодої жінки прямо на вулиці Чернігова

У Чернігові почастішали випадки виявлення на вулицях міста громадян під дією наркотичних речовин....

На Чернігівщині всі призовники проходять ПЛР-тестування

Всі призовники на Чернігівщині проходять ПЛР-тестування. В результаті вже було виявлено два випадки захворювання на Covid-19 серед юнаків, які мали прибути до військомату.  Про це...

Природно-заповідних об'єктів на Чернігівщині стало більше (Відео)

Чернігівщина - лідер в Україні за кількістю об'єктів природно-заповідного фонду. На сьогодні їх кількість становить 674 об'єкти ПЗФ. За ініціативи Чернігівської обласної державної адміністрації...

Із Чернігівського СІЗО спробували втекти двоє неповнолітніх

Двоє неповнолітніх ув’язнених, що перебувають під вартою у Чернігівському слідчому ізолятрі за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, напали на співробітника СІЗО, нанесли йому тілесні...