Микола Носко: «У мене немає ні бізнесу ні особистих інтересів, бажання лобіювати когось. У мене є університет! Університет – це молодь, це перспектива, це майбутнє! » | Події і коментарі
Неділя, 24 жовтня 2021, 12:28
Вхід Реєстрація
;

E-mail:

Пароль:

Увійти
Зареєеструватися
Реєстрація користувача
Зареєструватися

Вкажіть ваш E-mail:

На вказаний E-mail буде відправлено посилання за яким ви зможете втсановити новий пароль.
Нагадати пароль
Зареєеструватися

Микола Носко: «У мене немає ні бізнесу ні особистих інтересів, бажання лобіювати когось. У мене є університет! Університет – це молодь, це перспектива, це майбутнє! »

15:05 12.08.2020    Версія для друку  Коментарі Оцінок:
0

Науковець, професор, доктор педагогічних наук, член Академії педагогічних наук, президент волейбольного клубу “Буревісник”, ректор Національного університету “Чернігівський колегіум” ім. Т. Шевченка і, на додаток, ще й депутат міської ради Чернігова. Лише перелік цих посад і досягнень говорить про те, що людина яка цього всього досягла має бути неординарною. І по самому лише названому переліку можна зрозуміти про кого йде мова.

 Микола Олексійович Носко зустрічає нас біля входу до університету. Ми піднімаємось до нього в кабінет на другий поверх, але весь час зупиняємось. Дорогою він проводить екскурсію і розповідає про досягнення закладу, затримуємось на сходових майданчиках біля картин щоб послухати про історію університету, біля стендів і вітрин з кубками слухаємо про спортивні досягнення волейболістів Чернігова. Зустрічаємо працівників університету і колег ректора і він кожному намагається приділити час.


Ви сам з Донецької області. Як в Чернігів як потрапили?

В 1971 році я закінчив середню школу 2 міста Курахове (авт. Донецька область) з відзнакою, з похвальною грамотою точніше. І поступив у наш Чернігівський університет на факультет фізичного виховання. В 1975 році закінчив його з відзнакою. 

І тут залишилися?

Так. Досі пам’ятаю, сидів на тому місці де ви зараз. Мене привів сюди декан, навпроти мене сидів ректор Касянчук Віктор Миколайович. Декан каже: «От він закінчив навчання з відзнакою, хочемо залишити його на роботі в тоді ще інституті. Є і посада». А ректор відповідає: «Хай рік-два в школі попрацює, досвіду набереться і тоді ми його заберем. Ви згодні?» Звичайно я погодився. Тоді розподіл був не те що зараз, що йдеш куди хочеш. Тоді розподіл був по всій Україні. 

Я відпрацював рік в селі Андріївка, якщо знаєте за Михайло-Коцюбинським. Повернувся і рік пропрацював в університеті. А тоді забрали мене в армію - я потрапив до “групи совєтских войск в Германии”. Це був 1978 рік. Я рік пробув там солдатом, а так як був спортсменом, кандидатом в майстри спорту, то залишили мене працювати командиром спортивної роти спортивного клубу армії. Був тренером і пропрацював там ще 5 років. 

Коли я повернувся, мене поновили на роботі, а ще через рік я вступив до аспірантури. Це був 1983-й. В 1986-му я закінчив аспірантуру в Київському інституті фізичної культури і спорту, захистив кандидатську дисертацію. Повернувся сюди до університету, працював на посаді викладача, старшого викладача, доцента і з 1990 року став завідуючим кафедри спорту і спортивних ігор. В 1996 році вступив до доктарантури Національної академії педагогічних наук україни і в 2003 році захистив докторську дисертацію. 


І спортом ви продовжували займатися?

Я кандидат в майстри спорту з волейболу і чемпіон збройних сил Радянського Союзу з волейболу. Працював на факультеті фізичного виховання, викладав біомеханіку і паралельно тренував команду. Коли став ректором то тоді повністю перейшов на виключно викладацьку і наукову роботу, а то того був викладач-тренер.


Як гравець не робили кар'єру? Так як зараз, спочатку грають, а потім вже на тренерську роботу.

Ні, ви що. Тоді такого ж не було. Такі команди як нині у футболі Динамо тоді в радянському союзі можна було перерахувати на пальцях. Тоді в кращому разі давали талони на харчування. Якщо матчі на першість України, Союзу - ми в ресторані обідали, якщо нижчого рівня – тоді в столовій. Тоді ніхто грошей не платив. Та ми й талонам раді були.

Коли стали ректором?

В 2005 році я виграв конкурс серед  претендентів і очолив університет. В 2011 мене обрали вдруге ректором, а в 2016 році обрали вже в третій раз. Тобто я нині відбуваю третю каденцію. 

В університетах нема такої вимоги, як обмеження по строкам часу зайняття посади?

Є. В 2014 році Яценюк видав указ за яким ректор обирається лише на два терміни. Перший термін, коли я був ректором, цього указу не було і він при виборах 2016 року в рахунок не йшов. В 2016 році я виграв чергові вибори і став ректором. В 2021 році будуть нові вибори. Дасть Бог і все буде гаразд, допрацюю, а там що життя дасть..

Родина є? Дружина, діти, онуки?

Звичайно. Зі своєю дружиною, Людмилою Миколаївною, Люсею, я познайомився е коли був студентом, вона навчалася на фізико-математичному факультеті. Ми одного року закінчували університет і після його завершення одружилися. А зустрічалися ми чотири роки.

Є донька, Юля Миколаївна. Вона теж працює в університеті, кандидат наук, доцент. Вона пішла по нашим шляхам – мати вчитель, я вчитель і вона вирішила піти по нашим стопам. Ми не обмежували її у виборі професії, але вона сама так вирішила.

Розкажіть про свою роботу науковця? У вас цікавий напрямок науки - біомеханіка 

Я завжди, крім того що займався спортом, серйозно займався наукою. – Микола Олексійович відразу відкриває сторінку Бібліометрики української науки як доказ своєї роботи

(http://nbuviap.gov.ua/bpnu/index.php?familie=%CD%EE%F1%EA%EE&ustanova=0&gorod=0&vidomstvo=%C2%F1%B3&napryam=0&napryam_google=0).

- На сьогодні я єдиний в області дійсний академік Академії педагогічних наук України, маю близько 600 публікацій і найвищий рейтинг серед науковців області. Цікаво, що в  Сполучених Штатах більше цікавляться моїми роботами ніж в Україні. В біомеханіці згідно індексу Гірша я номер один в Україні.


Розкажіть детальніше про біомеханіку. 

Я застосував гравітаційні явища для спорту. Після свого керівника, Лапутіна Анатолія Миколайовича, його вже 14 років нема, я продовжую його школу і вона розвивається. Як наука біомеханіка вивчає рухи в живих системах і організмах. 

В чому цінність моєї роботи? Мій науковий керівник розробив гравітаційний костюм. Я займався підготовкою польотів людей в космос. Коли людина полетіла, виявилось що коли вона повертається втрачає навички ходьби, не може нормально рухатися. Каденюк, мій науковий керівник, розробив костюм, в якому розподілив вагу по всій його поверхні. В ньому він міг всі рухи робити швидше – коли американці на якусь дію витрачали 1 секунду,то він у ньому лише півсекунди. Ці розробки я застосував для спорту. У мене дисертація докторська саме цьому присвячена. Далі я вже почав вивчати плавання і його вплив на організм людини.


Крім наукової роботи ви є депутатом міської ради. Ви вважаєте себе політиком?

 Якщо сказати чесно я не політик, у мене нема такого бажання. У мене немає ні бізнесу ні особистих інтересів, бажання лобіювати когось. Але у мене є університет, а життя таке, що політика дозволяє мати можливості для його розвитку. Університет – це житло для викладачів, університет – це утримання волейбольних команд, яких у нас дві, університет – це перспектива розвитку міста й області. Візьміть Суми. Область виникла в 1939 році, але там є Банківська академія, Агроінститут, Сумський державний університет який входить в п'ятірку кращих в Україні, Педагогічний університет - і вони дозволяють місту розвиватися.

Що таке університет? Університет – це молодь, це перспектива, це майбутнє. Владислав Анатолійович молодець – фонтани, дороги – це потрібно все. Але на першому місці має бути людина. Ми побудуємо красиве місто, казкове місто, а буде як в Прибалтиці – порожньо. Демографічна ж ситуація у нас катастрофічна.

На ці вибори ви йдете в міську раду?

Так. Я йду в міську раду.

Від якої партії подаєте свою кандидатуру?

Іду від Партії Президента. Минулого скликання я представляв партію «Наш край». Цього разу мені теж пропонували, але невідомо чи буде ще сама партія. Я вважаю, що повинен йти в міську раду. Чи виграю, чи ні – це вже люди визначать. Але я буду йти і робитиму все для того, щоб у нашому місті була краща освіта. Коли я прийшов в університет тут було лише три спеціальності, зараз же 25 педагогічних спеціальностей і ще приблизно стільки ж не педагогічних. Для чого це все? Щоб наші діти не виїжджали в інші міста, не шукали долі.

Чому висуваєте свою кандидатуру саме від партії Володимира Зеленського?

Розумієте, я державна людина. Я не можу бути з недержавної політики. Якщо я маю якісь протиріччя – то повинен йти зі своєї посади. Я вважаю, що як вчений, як педагог я можу реалізувати себе на цій посаді. Це піднімає імідж і мого університету, і міста, і області.

Наукова робота, посада ректора, депутатська робота. З таким завантаженням дружина часто вас бачить?

Я встаю о 5 годині, в 5.30 я виходжу на Десну на прогулянку, роблю легку зарядку. Потім йду додому снідати і о 8  вже на роботі. Начальник охорони мені доповідає про ситуацію в гуртожитках, корпусах. Додому намагаюсь повернутись в робочий час, хоча це залежить від ситуації. Якщо команди грають в волейбол то заходжу подивитись. 

Так а коли додому повертаєтесь?

Десь о 17-й годині я виходжу з університету і в 17.15 вже вдома. Ходжу пішки, машиною не користуюсь, хоча є службова, а от своєї в мене немає. Рух це здоров'я.



Автор: Чернігівщина: події і коментарі
Коментарів ще немає
Додати коментар
Максимальний розмір коментаря 250 символів

Читайте також

Смикнув за одяг, а той впав на бетон: у Семенівці поліція розслідує обставини загибелі підлітка

17-річного підлітка підозрюють у вбивстві через необережність. Поліція Новгород-Сіверського району оголосила йому про підозру у вбивстві. Про це повідомляє пресслужба поліції Чернігівської...

У Чернігові вночі “замінували” окружний адміністративний суд

Невідомий зателефонував на лінію 102 і повідомив про те, що замінував Чернігівський окружний адміністративний суд. Сам заявник не представився. Сталося це 23 жовтня близько 23:00. Про це...

Найкращі пригодницькі твори: письменництво Жуля Верна

Аматор мандрівок та створювач наукової фантастики Жуль Верн пише про це цікаво. Нібито читач тримає не книжку із друкованим текстом, а портал у світ пригод. Жюль Верн книги писав переважно у...

З 25 жовтня всі виші Чернігова переходять на дистанційне навчання

З понеділка, 25 жовтня, всі виші Чернігова переходять на дистанційну форму навчання. Відповідний лист від МОН з рекомендаціями щодо впровадження дистанційного навчання з 25 жовтня до 15...

На коронавірус в області захворіли ще 1033 людини

Станом на 22 жовтня в області зафіксовано 1033 нових випадки COVID-19. Шістнадцять людей померли. Зокрема 419 — у Чернігівському районі (в тому числі 257 — у Чернігові),...