Микола Носко: «У мене немає ні бізнесу ні особистих інтересів, бажання лобіювати когось. У мене є університет! Університет – це молодь, це перспектива, це майбутнє! » | Події і коментарі
П'ятниця, 27 січня 2023, 22:24
Вхід Реєстрація
;

E-mail:

Пароль:

Увійти
Зареєеструватися
Реєстрація користувача
Зареєструватися

Вкажіть ваш E-mail:

На вказаний E-mail буде відправлено посилання за яким ви зможете втсановити новий пароль.
Нагадати пароль
Зареєеструватися

Популярні

Микола Носко: «У мене немає ні бізнесу ні особистих інтересів, бажання лобіювати когось. У мене є університет! Університет – це молодь, це перспектива, це майбутнє! »

15:05 12.08.2020    Версія для друку  Коментарі Оцінок:
0

Науковець, професор, доктор педагогічних наук, член Академії педагогічних наук, президент волейбольного клубу “Буревісник”, ректор Національного університету “Чернігівський колегіум” ім. Т. Шевченка і, на додаток, ще й депутат міської ради Чернігова. Лише перелік цих посад і досягнень говорить про те, що людина яка цього всього досягла має бути неординарною. І по самому лише названому переліку можна зрозуміти про кого йде мова.

 Микола Олексійович Носко зустрічає нас біля входу до університету. Ми піднімаємось до нього в кабінет на другий поверх, але весь час зупиняємось. Дорогою він проводить екскурсію і розповідає про досягнення закладу, затримуємось на сходових майданчиках біля картин щоб послухати про історію університету, біля стендів і вітрин з кубками слухаємо про спортивні досягнення волейболістів Чернігова. Зустрічаємо працівників університету і колег ректора і він кожному намагається приділити час.


Ви сам з Донецької області. Як в Чернігів як потрапили?

В 1971 році я закінчив середню школу 2 міста Курахове (авт. Донецька область) з відзнакою, з похвальною грамотою точніше. І поступив у наш Чернігівський університет на факультет фізичного виховання. В 1975 році закінчив його з відзнакою. 

І тут залишилися?

Так. Досі пам’ятаю, сидів на тому місці де ви зараз. Мене привів сюди декан, навпроти мене сидів ректор Касянчук Віктор Миколайович. Декан каже: «От він закінчив навчання з відзнакою, хочемо залишити його на роботі в тоді ще інституті. Є і посада». А ректор відповідає: «Хай рік-два в школі попрацює, досвіду набереться і тоді ми його заберем. Ви згодні?» Звичайно я погодився. Тоді розподіл був не те що зараз, що йдеш куди хочеш. Тоді розподіл був по всій Україні. 

Я відпрацював рік в селі Андріївка, якщо знаєте за Михайло-Коцюбинським. Повернувся і рік пропрацював в університеті. А тоді забрали мене в армію - я потрапив до “групи совєтских войск в Германии”. Це був 1978 рік. Я рік пробув там солдатом, а так як був спортсменом, кандидатом в майстри спорту, то залишили мене працювати командиром спортивної роти спортивного клубу армії. Був тренером і пропрацював там ще 5 років. 

Коли я повернувся, мене поновили на роботі, а ще через рік я вступив до аспірантури. Це був 1983-й. В 1986-му я закінчив аспірантуру в Київському інституті фізичної культури і спорту, захистив кандидатську дисертацію. Повернувся сюди до університету, працював на посаді викладача, старшого викладача, доцента і з 1990 року став завідуючим кафедри спорту і спортивних ігор. В 1996 році вступив до доктарантури Національної академії педагогічних наук україни і в 2003 році захистив докторську дисертацію. 


І спортом ви продовжували займатися?

Я кандидат в майстри спорту з волейболу і чемпіон збройних сил Радянського Союзу з волейболу. Працював на факультеті фізичного виховання, викладав біомеханіку і паралельно тренував команду. Коли став ректором то тоді повністю перейшов на виключно викладацьку і наукову роботу, а то того був викладач-тренер.


Як гравець не робили кар'єру? Так як зараз, спочатку грають, а потім вже на тренерську роботу.

Ні, ви що. Тоді такого ж не було. Такі команди як нині у футболі Динамо тоді в радянському союзі можна було перерахувати на пальцях. Тоді в кращому разі давали талони на харчування. Якщо матчі на першість України, Союзу - ми в ресторані обідали, якщо нижчого рівня – тоді в столовій. Тоді ніхто грошей не платив. Та ми й талонам раді були.

Коли стали ректором?

В 2005 році я виграв конкурс серед  претендентів і очолив університет. В 2011 мене обрали вдруге ректором, а в 2016 році обрали вже в третій раз. Тобто я нині відбуваю третю каденцію. 

В університетах нема такої вимоги, як обмеження по строкам часу зайняття посади?

Є. В 2014 році Яценюк видав указ за яким ректор обирається лише на два терміни. Перший термін, коли я був ректором, цього указу не було і він при виборах 2016 року в рахунок не йшов. В 2016 році я виграв чергові вибори і став ректором. В 2021 році будуть нові вибори. Дасть Бог і все буде гаразд, допрацюю, а там що життя дасть..

Родина є? Дружина, діти, онуки?

Звичайно. Зі своєю дружиною, Людмилою Миколаївною, Люсею, я познайомився е коли був студентом, вона навчалася на фізико-математичному факультеті. Ми одного року закінчували університет і після його завершення одружилися. А зустрічалися ми чотири роки.

Є донька, Юля Миколаївна. Вона теж працює в університеті, кандидат наук, доцент. Вона пішла по нашим шляхам – мати вчитель, я вчитель і вона вирішила піти по нашим стопам. Ми не обмежували її у виборі професії, але вона сама так вирішила.

Розкажіть про свою роботу науковця? У вас цікавий напрямок науки - біомеханіка 

Я завжди, крім того що займався спортом, серйозно займався наукою. – Микола Олексійович відразу відкриває сторінку Бібліометрики української науки як доказ своєї роботи

(http://nbuviap.gov.ua/bpnu/index.php?familie=%CD%EE%F1%EA%EE&ustanova=0&gorod=0&vidomstvo=%C2%F1%B3&napryam=0&napryam_google=0).

- На сьогодні я єдиний в області дійсний академік Академії педагогічних наук України, маю близько 600 публікацій і найвищий рейтинг серед науковців області. Цікаво, що в  Сполучених Штатах більше цікавляться моїми роботами ніж в Україні. В біомеханіці згідно індексу Гірша я номер один в Україні.


Розкажіть детальніше про біомеханіку. 

Я застосував гравітаційні явища для спорту. Після свого керівника, Лапутіна Анатолія Миколайовича, його вже 14 років нема, я продовжую його школу і вона розвивається. Як наука біомеханіка вивчає рухи в живих системах і організмах. 

В чому цінність моєї роботи? Мій науковий керівник розробив гравітаційний костюм. Я займався підготовкою польотів людей в космос. Коли людина полетіла, виявилось що коли вона повертається втрачає навички ходьби, не може нормально рухатися. Каденюк, мій науковий керівник, розробив костюм, в якому розподілив вагу по всій його поверхні. В ньому він міг всі рухи робити швидше – коли американці на якусь дію витрачали 1 секунду,то він у ньому лише півсекунди. Ці розробки я застосував для спорту. У мене дисертація докторська саме цьому присвячена. Далі я вже почав вивчати плавання і його вплив на організм людини.


Крім наукової роботи ви є депутатом міської ради. Ви вважаєте себе політиком?

 Якщо сказати чесно я не політик, у мене нема такого бажання. У мене немає ні бізнесу ні особистих інтересів, бажання лобіювати когось. Але у мене є університет, а життя таке, що політика дозволяє мати можливості для його розвитку. Університет – це житло для викладачів, університет – це утримання волейбольних команд, яких у нас дві, університет – це перспектива розвитку міста й області. Візьміть Суми. Область виникла в 1939 році, але там є Банківська академія, Агроінститут, Сумський державний університет який входить в п'ятірку кращих в Україні, Педагогічний університет - і вони дозволяють місту розвиватися.

Що таке університет? Університет – це молодь, це перспектива, це майбутнє. Владислав Анатолійович молодець – фонтани, дороги – це потрібно все. Але на першому місці має бути людина. Ми побудуємо красиве місто, казкове місто, а буде як в Прибалтиці – порожньо. Демографічна ж ситуація у нас катастрофічна.

На ці вибори ви йдете в міську раду?

Так. Я йду в міську раду.

Від якої партії подаєте свою кандидатуру?

Іду від Партії Президента. Минулого скликання я представляв партію «Наш край». Цього разу мені теж пропонували, але невідомо чи буде ще сама партія. Я вважаю, що повинен йти в міську раду. Чи виграю, чи ні – це вже люди визначать. Але я буду йти і робитиму все для того, щоб у нашому місті була краща освіта. Коли я прийшов в університет тут було лише три спеціальності, зараз же 25 педагогічних спеціальностей і ще приблизно стільки ж не педагогічних. Для чого це все? Щоб наші діти не виїжджали в інші міста, не шукали долі.

Чому висуваєте свою кандидатуру саме від партії Володимира Зеленського?

Розумієте, я державна людина. Я не можу бути з недержавної політики. Якщо я маю якісь протиріччя – то повинен йти зі своєї посади. Я вважаю, що як вчений, як педагог я можу реалізувати себе на цій посаді. Це піднімає імідж і мого університету, і міста, і області.

Наукова робота, посада ректора, депутатська робота. З таким завантаженням дружина часто вас бачить?

Я встаю о 5 годині, в 5.30 я виходжу на Десну на прогулянку, роблю легку зарядку. Потім йду додому снідати і о 8  вже на роботі. Начальник охорони мені доповідає про ситуацію в гуртожитках, корпусах. Додому намагаюсь повернутись в робочий час, хоча це залежить від ситуації. Якщо команди грають в волейбол то заходжу подивитись. 

Так а коли додому повертаєтесь?

Десь о 17-й годині я виходжу з університету і в 17.15 вже вдома. Ходжу пішки, машиною не користуюсь, хоча є службова, а от своєї в мене немає. Рух це здоров'я.



Автор: Чернігівщина: події і коментарі
Коментарів ще немає
Додати коментар
Максимальний розмір коментаря 250 символів

Читайте також

Як зарядити телефон із пошкодженим зарядним портом?

Хочете знати, що робити, коли телефон не можна зарядити за допомогою звичайного зарядного пристрою? Чи є рішення взагалі і чого краще уникати у такій ситуації? Індуктивні зарядні пристрої Якщо...

Основні види пилососів та їхні можливості

Пилосос змінив підхід до прибирання і сьогодні складно уявити собі чисте приміщення, де б його не використовували. Є багато видів приладів залежно від форми, конструкції, способу прибирання тощо....

Причини повільного інтернету

У наші дні багато людей скаржаться на повільне завантаження веб-сайтів, інтернет-сторінок, повільне завантаження тощо, але найчастіше вину за це покладають на інтернет-мережу конкретного...

У центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф стартували відновлювальні роботи

Зруйнована стіна, вибиті вікна та двері – до Чернігівського обласного центру екстренної медичної допомоги та медицини катастроф прилітало не раз. На щастя, медики разом з машинами вчасно...

Кількість загиблих унаслідок авіаудару по Десні зросла – ДСНС

Кількість загиблих унаслідок авіаційного удару по селищу Десна Чернігівської області збільшилася до 11 людей. Про це Суспільному повідомили у Держслужбі з надзвичайних ситуацій. За інформацією...  (Коментарів: 1)