Блог користувача Cєргєй Карась. Ми краще знаємо як тебе звати! Або бій за ім'я | Події і коментарі
Неділя, 31 травня 2020, 15:14
Вхід Реєстрація
;

E-mail:

Пароль:

Увійти
Зареєеструватися
Реєстрація користувача
Зареєструватися

Вкажіть ваш E-mail:

На вказаний E-mail буде відправлено посилання за яким ви зможете втсановити новий пароль.
Нагадати пароль
Зареєеструватися
Cєргєй Карась
Cєргєй Карась
Статей у блозі: 31

Ми краще знаємо як тебе звати! Або бій за ім'я

10:34 31.12.2019    Коментарі   Переглядів: 1167    Оцінок:
0

Євген та Євгеній, Христина та Крістіна, Микита, Нікіта та навіть Никита, Ганна, Анна та Аня, Олександр та Александр - за 3 роки в Україні я зустрічав громадян України з різними іменами (так, Аня - це теж офіційне повне ім'я). Й всі ці імена більш-менш нормально сприймалися у суспільстві. Проте, як "вірно" звати мене, схоже, краще за мене знає геть-кожен українець... 

Ми самі тебе назвемо

Мене звати Сєргєй Ігорєвіч Карась. Я - українець Росії. Але з першого мого приїзду в Україну у березні 2012 року (тоді місяць ми навчалися за обміном у ХНУ ім Каразіна) моє ім'я не транслітерують, а саме перекладають як Сергій. Що цікаво, у праві на ім'я мені відмовили навіть у Національній академії наук України, бо там вважають, що моє ім'я занадто "кириличне" (докладніше про це можна почитати тут: http://pik.cn.ua/blog/343/788/pravo-na-imya-abo-ne-vse-tak-ochevidno/ ). 

Причому як мене краще звати, в Україні знають геть-усі, й ці "всі" часто-густо впевнені, що просто повинні донести свою позицію до мене. Наприклад Федерація волейболу України заявляла, що "Сєргєй - то кацапський варіант імені" й негодиться журналісту підписувати так матеріали. Потім щоправда вони надіслали таке половинчасте вибачення: 

Свою позицію щодо мого імені вважає за потрібне донести до мене й секретар Чернігівської обласної федерації баскетболу: 

Відомий українознавець та мандрівник Руслан Теліпський теж вважає що в моєму імені Сєргєй є "помилка" (уявляєте, вірно написане ім'я з помилкою?)... А сучасний заступник мера Черкас Юрій Ботнар у 2017-му авторітетно заявляв, що Сєргєй - то "недоукраїнець" та "трішки Лавров": 

 

Й це тільки верхівка айсберга, звичайно. Людей чи випадків, коли люди вважають, що краще за мене знають як мене звати, я зустрічав, на жаль, дуже багато. Й мені простіше, безумовно, було б змінити ім'я ("благо" в українських документах його відразу перекладали як "Сергій"). Ось тільки "простіше" це взагалі не про моє життя. Бо "простіше" мені було підтримувати "Єдину Росію", Путіна  та кричати про Кримнаш, а не переїжджати в Україну й починати де-факто все з нуля. 

"Простіше" - це те, що, на жаль чи на щастя, не сприймає моя совість. Й тому я пішов по складному шляху. Я вирішив змінити написання імені у трьох головних своїх українських документах: посвідці на тимчасове проживання, свідоцтві про шлюб та посвідченні закордонного українця. 

Тебе не бачимо

З цією метою - дізнатися як мені можна змінити написання імені у свідоцтві про шлюб, напочатку 2018 року я прийшов до кабінету начальниці відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області пані Юлії Орєшкіної.  Й це була краща з українських чиновниць, до яких я потрапляв. Адже, не дивлячись на те, що прийшов без попереднього запису, просидів у Юлії Вікторівни я хвилин 40, й бачив, що з моїм питанням реально намагаються розібратися - вони дивилися у законодавство, радилися по телефону з колегами з інших регіонів... Й лише після цього сказали, що скоріш за все "просто" повернути мені моє ім'я не вийде, й треба буде звернутися до суду. Але до цього треба отримати відмову у чернігівському ДРАЦСі. Щоправда й тут мене не кинули - Юлія Вікторівна зателефонувала до ДРАЦСу, домовилася  щоб цю відмову мені видали швидше. (Дуже шкода, що Юлія Орєшкіна померла у цьому році - якщо б усі українські чиновники були такими як вона, Україна була б зовсім іншою, й набагато кращою)

Там же, у пані Орєшкіної, я зрозумів й те, де припустився фатальної помилки: у перекладача, коли вперше робив нотаріально засвідчений переклад паспорту. Тоді, так як головним для мене було - легалізуватися в Україні, я просто не звернув увагу на те, як написали мої ПІБ у перекладі (вважаючи, що перекладач краще знає). Написали, звісно, "Сергій Ігорович". 

Тож, на майбутнє, якщо ви не хочете, щоб в Україні ваші імена адаптували під українські (Єлєна - Олена, Сєргєй - Сергій, Владімір - Володимир, тощо), а хочете залишити своє ім'я, наполягайте у перекладача на вірній транскрипції. 

А ось у ДРАЦСі швидше не вийшло... Коли я туди прийшов, мене зустріла пані Тетяна, яка сходу заявила, що "вот я по докумєнтам Тетяна, но всє зовут мєня Татьяна. І шо?", - а тому вона не розуміє для чого мені взагалі повертати вірне написання мого імені. По справі ж пані Татьяна-Тетяна сказала, що швидко вийде, якщо тільки я до заяви прикладу свідоцтво про народження. А якщо його не буде, ДРАЦС буде робити запит до Росії, відповідь на який доведеться чекати місяці з 4. 

Я з 14 років живу з паспортом, який й є моїм основним документом, тому коли переїжджав в Україну навіть не замислився що свідоцтво про народження старому (на той момент) 26-річному хлопцю може знадобитися, отже, свідоцтва в мене не було. Тож швидко вирішити проблему не виходило. А тому у 2018-му я обмежився лише письмовим зверненням до ДРАЦС з проханням пояснити як мені повернути ім'я. Й в офіційній відповіді було офіційно зазначено, що якщо я звернусь, мені відмовлять:

У підсумку, повернувся до питання з іменем я тільки у лютому 2019 року, проте цього разу я вже був "озброений" свідоцтвом про власне народження (яке за рік мені надіслали з Росії), а тому був впевнений, що справа піде швидше. Але ні. Через місяць після звернення мені зателефонували з ДРАЦСу. Думаєте, щоб надати відповідь? Ніт, - як кажуть у Чернігові: лише для того, щоб я "доніс" копію другого свідоцтва про шлюб (в Україні зараз їх видають 2, й, так як вони рівнозначні, завжди подавав копії лише одного, проте з'ясувалося, що ДРАЦСу потрібні обидва). Тоді ж стало відомим, що ДРАЦС все ж звернувся в Росію (для чого тоді потрібно було свідоцтво про народження - незрозуміло). У підсумку, на звернення подане у лютому, мені відповіли у червні. Й це, звісно, була відмова. Ось тільки привід для відмови у ДРАЦСі вигадали своєрідний: 

Де-факто, не дивлячись на те, що у 2017-му році перед одруженням, й у 2019-му році при спробі повернення імені, я подавав нотаріально засвідчений переклад одного й того ж самого паспорту, де співпадало усе: серія, номер, фотографія, а відризнялося лише написання переклада перекладачем (у 2017-му він написав "Сергій Ігорович", а у 2019-му - "Сєргєй Ігорєвіч"), не дивлячись на те, що у ДРАЦСі зі мною, україномовним, найчастіше працівники цієї держустанови спілкувалися російською (тобто, за логікою, російську вони мали знати), пані Моцар не змогла зрозуміти, що громадянин Росії "Сергій Ігорович Карась" з 2017-го року, й громадянин Росії Сєргєй Ігорєвіч Карась з 2019-го (які, ще раз підкреслю, надавали один й той же паспорт, де збігається все від серії та номера до дати видачі) - це одна й та ж сама людина... 

Прийкро й інше. Якщо у березні я, за рівнем своїх доходів, мав право на безкоштовну правову допомогу від держави, то у червні мій дохід перевисів мінімум на 200 гривень, й у безкоштовній допомозі мені було відмовлено. А тому, щоб повернути ім'я, залишався один шлях: до суду. Й щоб подати позов треба було знайти адвоката. 

"Тобі це не заважає"

Проте й це виявилося дуже не легко. Перший адвокат, до якого я потрапив, був російськомовний: кивнув мені на стілець, він продовживав довго з'ясовувати яку машину йому купувати: 

- Я думаю, шо 5 штук зєлєні - как-то очєнь дьошєво. Ето не кідок? Мнє могут пріслать із Гєрманії, но то будєт дорожє, - пояснював він комусь по телефону. Хвилин через 10, коли я думав вже йти, він договорив та звернув увагу на мене. Втім, після мого пояснення, адвокат промовив:

- Вот я в паспортє Владімір Алєксеєвіч, а на-українскам - Володимир Олексійович. Чувствуєш разніцу? - запитав він. 

- Ну так, як на мене, різні імена, - сказав я. Й це була явно не та відповідь, на яку розраховував мій співрозмовник. 

У підсумку я зрозумів, що вступати у "бій" з юристом, який не бачить потребі у моєму позові - безглуздо. Тому я сказав Владіміру Алєксеєвічу, що не буду витрачати його час. Втім, у спину мені доносилося: "Шо, аж так категорично?", - вочевидь гроші на машину адвокату все ж були потрібні, але що таке клієнтоорієнтованість він не чув... 

Наступний адвокат був дядькою під 60 років. Підтягнутий та з купою грамот на стінах. Він довго читав відмову ДРАЦСу, й у підсумку видав: 

- Я зазвичай беруся за справи, тільки якщо це клієнту завдає реальних незручностей. 

- Мені дуже не зручно, що я де-факто живу з двома іменами, й найчастіше мене звуть псевдонімом, який я не сам взяв. 

- Ні, я не вважаю, що твої права утискаються. 

На тому ми й розсталися. Але незабаром мені начебто вдалося знайти "свого" адвоката - молодого юриста Влада, який буквально за кілька днів до мого звонка отримав адвокатське посвідчення. Він зацікавився справою, ми зустрілися, обговорили шляхи захисту, й начебто домовилися. Але після того як я скинув Владу копії своїх документів, він вирішив терміново піти й відпустку. Я став чекати. Але й через місяць, після повернення, Влад написав що не впевнений в успіху справи, а тому не має морального права братися за неї... Що було трохи несподівано, адже до цього, коли на особистій зустрічі ми обговорювали питання, він здавався впевненим та готовим мені допомогти... 

Після тривалих пошуків мені нарешті вдалося знайти адвоката, який допоміг скласти позов - Світлану Дасюк. Й якщо мене колись запитають чи можу я порадити когось з чернігівських юристів, я скажу саме про неї: не знаю наскільки важливим Світлані Володимирівні здавалося питання повернення мого імені, але вона не ґлузувала з мене, поводилася коректно, професійно й, головне - допомогла грамотно скласти позов. 

Так що 9 серпня я зареєстрував позов у Чернігівському окружному адміністративному суді. Справа повернення імені вийшла на новий рівень... 

P.S.  Вітаю усіх з наступаючим Новим роком та початком новго десятиліття. Якщо навіть наприкінці тексту вам незрозуміла мотивація: навіщо повертати собі своє ім'я, то раджу прочитати попередній матеріал на цю тему: http://pik.cn.ua/blog/343/788/pravo-na-imya-abo-ne-vse-tak-ochevidno/ 

А продовження цієї історії читайте вже у 2020-му році... Вдалих свят! 

Та давайте усі побажаємо, щоб у новому році до Чернігова повернувся Віктор Шур, а у Новому десятилітті Україна закінчила війну та повернула у законну гавань Крим. 

Коментарів ще немає
Додати коментар
Максимальний розмір коментаря 250 символів

Нові статті

Регіональний центр з надання правової допомоги
Регіональний центр з надання правової допомоги
Як отримати послуги під час карантину

Уряд запровадив режим надзвичайної ситуації на всій території України на 30 днів, до 24 квітня 2020 року. Відповідно, всі карантинні обмеження також подовжені до 24 квітня 2020 року. Похід у...

medisum
medisum
Факт. Не за все деньги мира: ТОП-3 смартфона до трех тысяч гривен

Выросли по качеству, железу и диагонали. Экраны вытянулись в высоту, аккумуляторы усилились, камеры стали профессиональнее. Сегодня смартфоны из бюджетного сегмента – это не болезненный...

Романова Тетяна
Романова Тетяна
25 маршрут, як символ деградації сфери громадського транспорту у Чернігові

Вже традиційно влада і перевізники за допомогою різних маніпуляцій обдурюють чернігівців. І якщо при минулій владі дурили нас безбожно, то зараз це роблять більш красиво і витончено. Це стосується...

Романова Тетяна
Романова Тетяна
Як забезпечити надійність роботи громадського транспорту у вечірній час?

Дублювання маршрутів, нерівномірний графік руху громадського транспорту на прикладі мікрорайону «Масани», призводить до постійного недотримання графіку руху та хаосу в сфері...

Романова Тетяна
Романова Тетяна
Скільки коштує уніформа для водіїв у Чернігові?

Наявність уніформи мала б сприяти підвищенню культури обслуговування в громадському транспорті, ідентифікації автотранспортного підприємства і водія/кондуктора. З прийняттям нового договору на...