Блог користувача Cєргєй Карась. Закордонний українець та порожнеча. Держава та турбота про кожного | Події і коментарі
Понеділок, 10 серпня 2020, 04:42
Вхід Реєстрація
;

E-mail:

Пароль:

Увійти
Зареєеструватися
Реєстрація користувача
Зареєструватися

Вкажіть ваш E-mail:

На вказаний E-mail буде відправлено посилання за яким ви зможете втсановити новий пароль.
Нагадати пароль
Зареєеструватися
Cєргєй Карась
Cєргєй Карась
Статей у блозі: 31

Закордонний українець та порожнеча. Держава та турбота про кожного

14:55 15.01.2020    Коментарі   Переглядів: 9866    Оцінок:
0

"Українці мають одну з найбільших діаспор у світі, яка здатна сприяти реалізації інтересів України та формуванню її міжнародного іміджу. Відтак Державна програма співпраці із закордонними українцями має стати дієвим інструментом реалізації державної політики у сфері розвитку та поглиблення співробітництва із закордонними українцями", - ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА співпраці із закордонними українцями на період до 2020 року 

Українська діаспора - велика та неоднорідна річ. Адже діаспорою можна назвати й громадян України-заробітчан, в той час, коли вони працюють закордоном. Діаспора - це й громадяни України, які постійно живуть за межами країни, й ті, хто вже набув громадянство іншої країни, але не забуває про свою національність. Діаспора - це й нащадки тих, хто виїхав з України кілька поколінь тому, але досі зберігає пам'ять про те звідки вони та хто вони є. 

Себе я теж вважаю діаспорою, адже хоча вже 3 роки живу в Україні, й є українцем за національністю, в мене громадянство Росії, й, звичайно, в Україні як повністю свого мене не сприймає, напевно, навіть суспільство. Й вже точно не сприймають українські державні органі.

Тобто для мене не діаспора - це громадяни України, які живуть в Україні, а діаспора - всі решта від заробітчан, до громадян інших держав, українців за національністю, які живуть в Україні. 

Проте так поняття "діаспора" трактую я, а у держави є свої визначення, які регламентуються Законом "Про закордонних українців", де зазначено: "Закордонний українець - це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України; українське етнічне походження - це належність особи або її предків до української нації та визнання нею України батьківщиною свого етнічного походження".

Той же закон регламентує отримання статусу закордонного українця. Й, як володар подібного посвідчення закордонного українця, можу сказати, що отримати його складно, процес оформлення тривалий (я наприклад чекав рік), а ось реальних "плюх" від цього вкрай мало (цікаво, почитайте: http://pik.cn.ua/blog/343/974/zakordonniy-ukrayinets-mif-ta-realnist/  ) 

Й все ж... є Закон, є та сама державна програма співпраці із закордонними українцями на період до 2020 року, й в мене був привід на собі випробувати як це працює. 

Новина на "блюдечці"

20 грудня 2019 року, на наступний день після того як я відзначив 3 річницю свого переїзду в Україну, в Чернігові відбулася презентація моєї дебютної книги "Хроніки втраченого шансу: шлях суверенної демократії". Книга видана у рамках конкурсу рукописів місцевих авторів, який проводила Чернігівська ОДА, тобто певним чином вже є перевіреною державою. А розповсюджувати, згідно з умовами конкурсу, її мали безкоштовно по бібліотеках та інших установах. Ось тільки для передачі книг отримувач мав звернутися з заявою самостійно.

Й, так як не кожного дня (як я думаю) закордонні українці видають свої книги в Україні, а програма співпраці з закордонними українцями передбачає (цитата) "придбання та передачу літератури українською мовою закордонним українцям", 16 грудня, відразу після того як було узгоджено місце та час провдення презентації,  я звернувся до голови МЗС Вадима Пристайка з запрошенням відвідати цю презентацію та проханням замовити мою книгу для українців Таджікістану, Сербії, Польщі, Канади та Росії: 

Звісно, я не настільки відірвався від реальності, щоб подумати, що міністр Пристайко прочитає моє звернення, сплесне руками, кине усі справи та рване у Чернігів на презентацію моєї книги. Але, так як зазвичай на звернення до голови  МЗС приходять відповіді зовсім не від міністра (а від чиновників на кілька рангів нижче), й я не впевнений, що пан Пристайко хоча б бачив мої звернення до нього... Загалом, я був достатньо наївним, щоб припустити, що центральний орган виконавчої влади з питань співпраці із закордонними українцями (а саме такий статус має МЗС) зможе надіслати хоча б когось з працівників Управління з питань закордонного українства та гуманітарного співробітництва на презентацію книги закордонного українця. 

Враховуючі ж те, що МЗС до цього часу на своїх офіційних сайтах стверджує, що Світовий конгрес українських молодіжних організацій був організатором Форуму української молоді діаспори, який пройшов у 2019 році у Хмельницькому, при тому що те ж саме МЗС знає, що насправді форум організувала українська держава на гроші українських платників податків (докладніше про ту заплутану історію тут: http://pik.cn.ua/blog/343/1033/skumo-hmelnitskiy-nazk/ ), мені здавалося, що дати анонс презентації реальної книги реального закордонного українця, який чесно каже, що книга видана у рамках програми Чернігівської ОДА - то не проблема. 

Ще простішим здавалося питання замовлення моєї книги для українців Таджикистану, Сербії, Польщі, Канади та Росії, адже, по-перше, гроші на це передбачені у програмі співпраці з закордонними українцями, по-друге, навряд чи то були якісь грандіозні гроші, адже замовити книги можна було безкоштовно, а надіслати диппоштою (яка й так працює). 

Проте реальність, як завжди, виявилася жорстокішою. До презентації, анонсів на сайтах МЗС не з'явилося, з самого міністерства зі мною також ніхто не зв'язався.  Не було нікого з представників того самого центрального органу виконавчої влади з питань співпраці із закордонними українцями й на презентації книги закордонного українця. Тому після презентації я направив повторне звернення, з ще одним проханням надіслати мою книгу до закордонних установ та опублікувати інформацію про презентацію, що вже відбулася. На що отримав таку відповідь: 

Тут варто звернути увагу на те речення, яке я виділів. Адже, як ми знаємо, дипломатія - то така галузь, де кожне слово на вагу золота, й у кожного є значення. Тому фразу "МЗС не забезпечує доставку такої друкованої продукції" я переклав так: "Твоя книга, яку ми навіть не читали, абсолютно точно література низового рівня, не гідна ніякої уваги". Але далі було більше... 

"Розмовляємо лише з організаціями" 

"Програми, виконавцями яких є МЗС,  спрямовані на надання підтримки громадським організаціям закордонних українців у державах їхнього перебування, а не окремим особам". "МЗС не забезпечує рекламу книжкової продукції окремих осіб", -  так заявив (як я тоді думав, адже в українській мові введені фемінітиви, а тому "начальник" - то особа чоловічої статі, жінка була б "начальницею") пан Дука (який, як пізніше виявилося, все ж пані). Але здивувала мене не стать чиновника. Як я полагав, українець Росії, який переїхав в Україну після Революції Гідності й видав тут книгу про протести у Росії - це цікавий кейс, людина яку можна ставити у приклад, й про яку щонайменше можна інформувати. Але вочевидь себе я безсоромно переоцінив, й інформувати про вихід моєї книги не можна -  тільки  рекламувати (хоча я не просив якось прикрашати дійсність, а зазвичай саме це робить реклама, й тим більш не пропонував гроші - а реклама переважно дається за щось). 

 27 грудня 2019 року я звернувся до Прем'єр-міністра Гончарука з проханням сприяти в інформуванні про вихід книги "Хроніки втраченого шансу: шлях суверенної демократії" та доставки її українцям у Таджикистані, Сербії, Польщі, Канади та Росії. Але це звернення переслали до пані Дуки. 

28 грудня я звернувся вже до голови МЗС Пристайка, окремо зазначивши, що оскаржую відповідь пані Дуки, а тому вона не може розглядати це звернення (згідно з законом це мав робити якщо не сам міністр, то щонайменше інший працівник міністерства). Просив я наступне: "Закон "Про закордонних українців" зосереджений саме на особистостях закордонних українців. Однак пан Дука наполягає, що Україна як держава опікується тільки організаціями закордонних українців, а не конкретними особами. Тому прошу Вас пояснити як тлумачить МЗС, як центральний орган виконавчої влади з питань співпраці із закордонними українцями, поняття «закордонний українець»: чи це тільки ті, хто пройшли доволі складний шлях та отримали посвідчення закордонних українців, тобто є юридично закордонними українцями, чи це всі українці (як громадяни України, так й громадяни інших країн), які проживають за межами України? Якщо це всі громадяни, які живуть за межами країни, та заявили про своє українське етнічне походження, то чи можуть вони користуватися правами закордонних українців?" Крім того я просив уточнити чи усі члени українських організацій, з якими співпрацює МЗС, є закордонними українцями (про організації поговоримо згодом). 

В ще одному зверненні до пана Пристайко (щоб, як-то кажуть, розставити всі крапки над "ї", адже програма надає можливість й друкуватися закордонним українцям) я зазначав: "згідно із ЗАВДАННЯМИ І ЗАХОДАМИ з виконання Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2020 року, Україна надає фінансову підтримку видання наукових, публіцистичних та художніх творів закордонних українців. Я офіційно, згідно посвідчення, є закордонним українцем. Як голова центрального органу виконавчої влади з питань співпраці із закордонними українцями, підкажіть, чи можу я розраховувати на підтримку при виданні моїх творів? Якщо так, то що саме я маю для цього зробити та наскільки повною буде ця підтримка (це підтримка тільки у грошовому еквіваленті, або допомога саме з пошуком друкарні; допомога покриває всю вартість видання, чи якісь відсоток, тощо)?"

Й сьогодні мені на пошту прийшла відповідь... пані Дуки (тут варто зазначити, що хоча вона явно порушила Закон "Про звернення громадян", адже відповідала на звернення, в якому прямо сказано, що я оскаржую її дії й прошу не направляти звернення на її розгляд, все ж пані Дука достатньо оперативна, й відповідає навіть швидше ніж за 30 днів, що, на жаль, є рідкістю серед чиновників). 

Тобто гроші виділяються тільки на організації закордонних українців. Так пише пані Дука. 

Організації патріотів

Маються, звісно, на увазі лише ті організації, які співпрацюють з МЗС. Й їх перелік можна знайти на сайті відомства. Серед них є, наприклад, "Товариство української мови, літератури і культури "Просвіта"", яку очолює гарно відомий постійним читачам цього блогу "почесний президент СКУМО" Мирослав Гочак. Тут же й Громадська організація «Національно-культурне об’єднання українців «Криниця», Московська обл., м.Пушкіно, якою керує пані Тетяна Ключникова.

Вона, безумовно, багато зробила для українців в Росії, й, зокрема у неї в гостях проводився Другий український молодіжний форум Росії у далекому 2012 році. Але 9 травня 2019 року аватарка пані Ключникової у "Фейсбуці" виглядала так: 

Чи варто нагадувати з чим з 2014 року в Україні асоціюється георгіївська стрічка?.. 

Висновок

Що вимальовується? У закордонних українців й так не багато переваг, але виявилося, що їх ще менше ніж думалося. Ще можна було б пережити ненадання грошей (адже коштів й я не просив), проте як з'ясувалося, ані інформаційно, ані як інакше держава закордонних українців не може підтримати. Не може навіть інформувати про вихід книги закордонного українця та замовити ці книги (безкоштовно!) для своїх установ. 

Тобто, де-факто, статус закордонного українця - просто корочки не набагато дорожчі тих на кшталт "краща теща", чи "бомбезна подруга", - які можна купити у магазині (й тому зовсім незрозуміло навіть для мене, для чого я знову сплатив 10$ та подав документи для виправлення мого імені в посвідченні закордонного українця). Як вдалося з'ясувати, закордонний українець (я маю на увазі саме тих, хто отримав те саме посвідчення закордонного українця) - це щось непомітне навіть для МЗС.

А ось якщо ти Мирослав Гочак чи Тетяна Ключникова, й в тебе є громадська організація, то тут да, тобі можуть виділити фінансування, про форум, гроші на який виділяє держава, можуть написати, що "його організувало СКУМО". При цьому абсолютно не важливо  чи мають пані Ключникова й пан Гочак статус закордонного українця чи ні. Прав в них, як у закордонних українців, більше, ніж у того, хто офіційно є закордонним українцем. 

Виходить, що статус закордонного українця вкрай знецінений (у членів діаспорних організацій, незалежно від бекграунду цих організацій, можливостей набагато більше). Й це (ситуація, коли одна людина - ніщо), ІМХО, більше нагадує не демократію, а щось з радянського минулого. Й це сумно... 

P. S. Як заявив днями віце-президент СКУ Валерій Семененко, ця організація судиться з російською владою в Росії... Ось тільки судиться вона якось вкрай непублічно (на сайті СКУ жодної згадки про це не знайшов)... 

Читайте також: 

* "Українці, яких ніхто не зустріне..." - про визнання СКУ "небажаною" в Росії;

* "Закордонний українець. Міф та реальність" - про те, що дає статус закордонного українця;

* "СКУМО - не ваша справа" - коли діаспорна організація - "не справа діаспори" (за версією депутатів);

* "Українці у збірній з росіянами. Або «Спорт поза політикою» № ∞" - сьогодні українець Володимир Трошкін та росіянин Артьом Пронічкін стали олімпійськими чемпіонами з хокею. Як у 2020 році громадяни України та Росії опинилися в одній збірній?.. 

* "Хроніки втраченого шансу: шлях суверенної демократії" - книгу можна знайти за посиланням.  

 

Коментарів ще немає
Додати коментар
Максимальний розмір коментаря 250 символів

Нові статті

Олег Картун
Олег Картун
Мэры многих городов отказались от участия в «Пропозиції», пожелав остаться у своих уже раскрученных местных политических партий

Давно предполагал возможность создания партии мэров, хотя большинство экспертов считали подобную идею утопией. Проект создан, но большинство мэров предпочли остаться у своих уже раскрученных...

Регіональний центр з надання правової допомоги
Регіональний центр з надання правової допомоги
Як отримати послуги під час карантину

Уряд запровадив режим надзвичайної ситуації на всій території України на 30 днів, до 24 квітня 2020 року. Відповідно, всі карантинні обмеження також подовжені до 24 квітня 2020 року. Похід у...

medisum
medisum
Факт. Не за все деньги мира: ТОП-3 смартфона до трех тысяч гривен

Выросли по качеству, железу и диагонали. Экраны вытянулись в высоту, аккумуляторы усилились, камеры стали профессиональнее. Сегодня смартфоны из бюджетного сегмента – это не болезненный...

Романова Тетяна
Романова Тетяна
25 маршрут, як символ деградації сфери громадського транспорту у Чернігові

Вже традиційно влада і перевізники за допомогою різних маніпуляцій обдурюють чернігівців. І якщо при минулій владі дурили нас безбожно, то зараз це роблять більш красиво і витончено. Це стосується...

Романова Тетяна
Романова Тетяна
Як забезпечити надійність роботи громадського транспорту у вечірній час?

Дублювання маршрутів, нерівномірний графік руху громадського транспорту на прикладі мікрорайону «Масани», призводить до постійного недотримання графіку руху та хаосу в сфері...