Блог користувача Cєргєй Карась. Ім'я, яке знають усі, але... не знає ніхто | Події і коментарі
Понеділок, 25 травня 2020, 19:32
Вхід Реєстрація
;

E-mail:

Пароль:

Увійти
Зареєеструватися
Реєстрація користувача
Зареєструватися

Вкажіть ваш E-mail:

На вказаний E-mail буде відправлено посилання за яким ви зможете втсановити новий пароль.
Нагадати пароль
Зареєеструватися
Cєргєй Карась
Cєргєй Карась
Статей у блозі: 31

Ім'я, яке знають усі, але... не знає ніхто

15:11 27.03.2020    Коментарі   Переглядів: 802    Оцінок:
0

Це остання частина розпвіді про те, як я повернув ім'я. Частина перша тут: http://pik.cn.ua/blog/343/788/pravo-na-imya-abo-ne-vse-tak-ochevidno/ частина друга тут: http://pik.cn.ua/blog/343/1050/mi-krashche-znaemo-yak-tebe-zvati-abo-biy-za-imya/ 

 Суд

Для тих кому лінь читати попередні оповідання, але хто все ж десь знайшов цей пост, давайте трішки нагадаємо. Я - Сєргєй Ігорєвіч Карась, українець Росії, який наприкінці 2016 року переїхав до Чернігова. Й після переїзду моє ім'я та по батькові автоматично переклали на "Сергій Ігорович", що мене категорично не влаштовувує. Чому? Хоча б тому, що Україна - незалежна держава, й від Росії вона має бути не менш незалежною, ніж, припустимо, від Іспанії. Й, якщо Серхіо Рамос в Україні не перетворюється на Сергія Рамоса, то й Сєргєй Карась не має ставати Сергієм - на 29-му році Незалежності українцям варто долати цей комплекс меншовартості. 

Проте, ім'я, з яким ти жив перші 26 років, в Україні виявилося легко втратити й дуже складно повернути. І в попередній частині оповідання  я розповів як дійшов до суду. Якщо бути більш точним - до Чернігівського окружного адміністративного суду. Ось з цього етапу й відновимо історію. 

Самого суду я й не бачив, адже засідання проводилося у режимі спрощенного провадження. Для тих, хто, як й я до того, гадки не має що це таке, поясню: фізичного засідання, такого як показують по телевізору, не було взагалі: тобто я, адвокат, представник ДРАЦСу не сидили у залі суду - суддя прийняла рішення насамоті, враховуючи наявні матеріали (ДРАЦС теж надіслав відгук, в якому підкреслював, що вважає свою відмову обґрунтованою й, відповідно, не хотів повертати мені моє ім'я). Чому я погодився на такий формат розгляду? Переважно тому, що на той час я після операції на коліні, більшу частину часу лежав у ліжку та ледве ходив квартирою на милицях, а тому ідея доїхати до суду та просидіти кілька годин на засіданні мені здавалася майже нездійсненною. 

Тим не менш, до українського суду, й, зокрема до судді Світлани Володимирівни Бородавкіної, я не маю претензій. Ну... майже немаю. Так, 10 жовтня 2019 року суд виніс рішення повністю на мою користь - мій позов постановлено задовільнити у повному обсязі. Але... Але у рішення закралася технічна помилка, й замість того, щоб зобов'язати ДРАЦС змінити свідоцтво про шлюб, суд зобов'язав внести зміни у свідоцтво... про народження, цитата "змінивши ім'я та по батькові нареченого із "Сергій Ігорович" на "Сєргєй Ігорєвіч"":

Це було б навіть смішно, якби то не було офіційне рішення іменем України. На ділі ж це значило, що мені ще раз доведеться звертатися до суду, щоб виправити цю помилку. У підсумку додаткову ухвалу про виправлення помилки я отримав лише 22 листопада 2019 року, тобто вже після того як рішення мало вступити в силу. Все закінчено? Перемога?

Ходіння по муках

Що думав я: перемога у суді над державною установою, коєю є ДРАЦС, значить автоматичне виконання рішення. Але зі мною з ДРАЦСу ніхто не зв'язувався. Не було жодного дзвінка чи листа з проханням прийти та забрати виправлене свідоцтво про шлюб. 

Тому в найближчий же робочий день після отримання ухвали, я самостійно пішов до ДРАЦСу, зробивши ксерокопії рішення та ухвали суду. Але там мене знову зустріла та ж моя стара знайома пані Тетяна-Татьяна. Й, як й у попередні мої визити до неї, налаштована вона була до мене скоріш вороже, ніж сприятливо. З'ясувалося, що, де-факто, ксерокопії свої я можу собі запхнути в одне місце (слова були трохи інші, значення та тон - саме такий): ДРАЦСу потрібні завірені судом копії рішення та ухвали, що набрали законної сили, причому діставати їх маю я сам. До того ж фактично Тетяна-Татьяна запропонувала мені знову подавати нову заяву на зміну написання імені (нагадаю, у другий частині свого оповідання http://pik.cn.ua/blog/343/1050/mi-krashche-znaemo-yak-tebe-zvati-abo-biy-za-imya/ я розповідав, що відповідь (відмову) на таке звернення я чекав з лютого по червень 2019 року) та прикладати новий нотаріально засвідчений переклад паспорту. Аргументи: "Є пряме рішення суду, я вже надавав вам всі документи, зокрема нотаріально засвідчений переклад", - на чиновницю не діяли. 

Тож далі я нагадував м'ячик для настільного теннісу. Довелося йти назад до суду та замовляти копії рішення та ухвали (й, так як хотів я змінити написання імені у трьох своїх основних документах: посвідченні закордонного українця, посвідці на тимчасове проживання та свідоцтві про шлюб, відповідно мені були потрібні 3 копії ухвали, й 3 копії рішення). Однак, через тиждень, коли я прийшов забирати рішення, з'ясувалося, що кожна сторона (кожна сторона у судовій справі) має право лише на одну (1!) безкоштовну копію завіреного судом рішення та ухвали, а за решту доведеться платити. Тобто, ще раз: якщо б ДРАЦС замовив копію рішення самостійно, для них це було б безкоштовно, а ось мені довелося заплатити (разом з банківською комісією) 70 гривень за 10 аркушів, причому ті дві "додаткові" копії мені обіцяли видати ще через тиждень (швидко, як зрозумів читач, то не про цю історію)... 

Але я категорично не хотів знову платити біля 400-500 гривень за нотаріально засвідчений переклад паспорту. Тому, порадившись зі своїм адвокатом (нагадаю, що вважаю Світлану Дасюк, яка допомагала мені у цій справі, одним з кращих адвокатів, щонайменше Чернігова), я знову сплатив 34 копійки + комісію (саме такий збір за внесення змін до актового запису), вклав заяву, чек та копії рішення та ухвали у конверт та відправив замовним листом "Укрпошти". 

Паралельно я отримав виконавчі листи (про стягнення з ДРАЦСу судового збору та виконання рішення суду). Й почався новий квест. Чотири години мене гоняли у різні частини міста (нагадаю, ходити після операції мені важкувато, а того дня, як на замовлення, була ожеледиця), я шукав казначейство (а саме воно має стягувати судовий збір) на будівельному майданчику біля облради, заходив в якісь маловідомі провулки й дізнався набагато більше за звичайну людину про те, де знаходяться у Чернігові казначейства та судові виконавці (й чим вони відрізняються). 

Лише під кінець робочого дня я знайшов потрібне казначейство та написав заяву на повернення грошей, а ось судові виконавці відмовили мене писати заяву на виконання рішення про повернення імені: "Зараз кінець робочого року, грошей майже немає, якщо ми відкриємо провадження, з ДРАЦСу спишуть 17 тисяч штрафу й заблокують рахунки, значить там ніхто зарплату не отримає. Ми не відмовляємо, але, мабуть, почекаєш?..", - аргументували вони. Й, хоча працівники ДРАЦСу явно мені не сприяли, я чомусь вирішив не підставляти їх: ми домовилися з виконавцями, що я почекаю. 

А наступного дня в мене задзвонив телефон. Й це була пані Тетяна-Татьяна. Не буду переповідати всю розмову (благо, в мене є її аудіозапис), але чиновниця (російською, до речі, мовою) мені повідомила, що мій лист до них дійшов, проте моя заява їх не влаштовує, потрібен нотаріально засвідчений переклад паспорту й взагалі прийняти мій пакет документів вони не можуть (цітата) "Тому що"... А коли дізналася що я все ж подав заяву до казначейства, Тетяна-Татьяна відреагувала так: "Ви нам вставляєтє палкі в кольоса. В нас будут потом проблеми. Давайтє как-то по-нормальному, прийдітє і у нас напішітє заявлєніє на повернення коштів".  

Тон пані Тетяни-Татьяни змінився наступного дня: "Спасібо Вам большоє, чєловєчєскоє. Нам арєстовалі счета. І тєпєр'  ні адін чєловєк нє получіт аванс. Вам большоє спасібо, СЄРГЄЙ". Й знову я пішов на зустріч ДРАЦСу (адже, можливо все ж не всі там такі "привітні" як пані Тетяна-Татьяна), й на прохання чиновниці надіслав номер свого рахунку на електронну пошту, додав, що у разі якщо не буде зрушень у головному питанні - поверненні імені, то залишаю за собою право звернутися до виконавців. 

Цим правом мені довелося скористатися 20 грудня: так й не дочекавшись якоїсь реакції від ДРАЦСу (ні, гроші за судовий збір мені повернули, а ось ім'я, схоже, й не збиралися), я таки подав заяву на виконання рішення про повернення імені. Й лише після цього ДРАЦС зі мною зв'язався та повідомив, що можу прийти до них. 

Ви думаєте на цьому все? Ніт, - як кажуть у Чернігові. У ДРАЦСі довелося доводити, що є рішення суду, а тому я не зобов'язаний надавати нотаріально засвідчений переклад паспорту. Ні, точно не зобов'язаний. Ні, рішенням суду саме ви, а не ДРАЦС Славутича зобов'язаний видати мені нове свідоцтво про шлюб. Точно ви. Точно не Славутич. Є Рішення суду...

У підсумку 26 грудня 2019 року мені таки видали змінене свідоцтво про шлюб. Проте... лише одне ("в один день ми можемо видавати лише одне змінене свідоцтво, але два вам напевне й непотрібні")... Тож так з одним й ходжу. 

З міграційною службою все було простіше. Мені "просто" довелося сплатити біля 1000 гривень різних внесків за оформлення нового посвідчення (це стандартна процедура), надати їм ті самі завірені копії рішення та ухвали суду, що набрали законної сили, та почекати 2 тижні. 

А ось з посвідченням закордонного українця все було складніше. МЗС вимагав заяву довільної форми, 2 фотокартки 3 на 4, квітанцію про сплату послуг (тобто знову платити 10$), копію документів, які є підставою для зміни посвідчення (тобто ухвалу та рішення суду), саме посвідчення (тобто орігінал)  та... копію рішення Національної комісії про надання статусу закордонного українця! Ось тільки останнього в мене ніколи не було, й цей документ мені довелося замовляти в МЗС, щоб потім надіслати до... нацкомісії з питань закордонних українців, тобто назад до МЗС! Як вам? 

Ще 27 грудня 2019 року я відправив заяву, адресовану Голові Української Всесвітньої координаційної ради, члену Національної комісії з питань закордонних українців Михайлові Ратушному, та вищезазначені документи у нацкомісію. 2 січня 2020 року лист був отриманий. Й хоча питання заміни посвідчення здається суто технічним, схоже, воно має проходити погодження у Нацкомісії з питань закордонних українців. 21 січня 2020 року таке засідання пройшло. Ось тільки, схоже, за 20 днів, що пройшли від отримання комісією мого листа й до самого засідання, обробити його в МЗС не змогли, й мою заяву не розглянули. Тому останні 3 місяці я, хоча де-юре досі є закордонним українцем, де-факто тимчасово позбавлений цього статусу (адже старе посвідчення знаходиться у Нацкомісії, а нове мені не видалі). Оформлював посвідчення я рік. Невже не менше буде тривати й просто заміна?.. 

Підсумок. 

На повернення імені я "вбив" 3 роки, незліченну кількість нервів та близько 3-3,5 тисяч гривень (переважно на нотаріально засвідчені переклади паспортів) з яких повернулися мені біля 700. Чи варто воно того було? Напевно так, адже тепер мені набагато простіше жити, бо я знову живу під власним іменем. Але якщо раптом вам доведеться зіткнуться з такою ж проблемою, майте на увазі, що для її вирішення вам доведеться, по Данте, пройти через всі 9 кіл пекла... 

Ну й якщо під час каратину вам нема чим зайнятися, почитайте ще про те, як МЗС на ділі ставиться до закордонних українців: http://pik.cn.ua/blog/343/1051/zakordonniy-ukrayinets-ta-porozhnecha-derzhava-ta-turbota-pro-kozhnogo/ А тут можна безкоштовно завантажити мою дебютну книгу.

Здоров'я! 

Коментарів ще немає
Додати коментар
Максимальний розмір коментаря 250 символів

Нові статті

Регіональний центр з надання правової допомоги
Регіональний центр з надання правової допомоги
Як отримати послуги під час карантину

Уряд запровадив режим надзвичайної ситуації на всій території України на 30 днів, до 24 квітня 2020 року. Відповідно, всі карантинні обмеження також подовжені до 24 квітня 2020 року. Похід у...

medisum
medisum
Факт. Не за все деньги мира: ТОП-3 смартфона до трех тысяч гривен

Выросли по качеству, железу и диагонали. Экраны вытянулись в высоту, аккумуляторы усилились, камеры стали профессиональнее. Сегодня смартфоны из бюджетного сегмента – это не болезненный...

Романова Тетяна
Романова Тетяна
25 маршрут, як символ деградації сфери громадського транспорту у Чернігові

Вже традиційно влада і перевізники за допомогою різних маніпуляцій обдурюють чернігівців. І якщо при минулій владі дурили нас безбожно, то зараз це роблять більш красиво і витончено. Це стосується...

Романова Тетяна
Романова Тетяна
Як забезпечити надійність роботи громадського транспорту у вечірній час?

Дублювання маршрутів, нерівномірний графік руху громадського транспорту на прикладі мікрорайону «Масани», призводить до постійного недотримання графіку руху та хаосу в сфері...

Романова Тетяна
Романова Тетяна
Скільки коштує уніформа для водіїв у Чернігові?

Наявність уніформи мала б сприяти підвищенню культури обслуговування в громадському транспорті, ідентифікації автотранспортного підприємства і водія/кондуктора. З прийняттям нового договору на...