"Десна" попрощалася з чотирма військовими, які загинули у зоні АТО | Події і коментарі

"Десна" попрощалася з чотирма військовими, які загинули у зоні АТО

У селищі Десна Козелецького району два тижні тому військові попрощалися з бойовим побратимом. А тепер – з чотирма. В цих краях більше «чорних» днів, ніж де-інде, бо тут розташовані два потужних військових центри – навчальний «Десна» і Гончарівська перша танкова бригада. Але ця причина не робить «похоронки» легшими.

Неосяжне горе, помножене на 4. Навчальний центр «Десна» попрощався зі своїми Героями. Найстаршому з них – ледь 40 років. Військовослужбовці – секретники, попросту – розвідники, відслідковували позиції ворожих «Градів» на Донеччині. Загинули 31 серпня в районі Дебальцевого.

Юрій Зубрицький, заступник начальника 169-го навчального центру «Десна»: «Хтось їх помітив і передав інформацію, почався бій, загинули першими Бондаренко і Савченко, наші прийшли на підмогу, сепаратистів знищили, але загинули ще двоє в ході бою.»

Загинули, але «положили» й ворога. Сержанта Олександра Шелепаєва ховають вдома в Запоріжжі, у нього залишились дружина і син. Старший сержант Юрій Савченко із Великої Загорівки на Борзнянщині не дочекався народження дитини. Із капітаном Володимиром Бондаренком та прапорщиком Дмитром Тітком прощалися в Десні в Будинку офіцерів. Люди йшли нескінченним потоком – військові побратими, друзі, знайомі і незнайомі, школярі. Ніхто не стримує сліз і не жаліє квітів – їх стільки, що доводиться знімати з домовин, не вміщаються. У найрідніших єдине запитання до загиблих Героїв: « Як же його тепер жити далі?»

Після прощання капітана Бондаренка везуть у його рідний Київ, там ховатимуть – там батьки, син, у Десні дружина з донькою. А Дмитра Тітка – у рідне село мами,у Лутаву. 27-річний воїн не встиг одружитися, його в останню путь проводжають батьки, молодший брат і все село.

«Ми всі Діму знали, хлопчик нікого не обідив, бабусі своїй відро з водою не давав підняти. Отакий хлопець, йому б треба жить, дітей ростить,» — кажуть односельці.

Люди пригадують, як минулого літа Діма врятував маму двох діток: пішла на річку купатися, там її щось вкусило, павук якийсь, він швиденько одвіз у лікарню, спас.

Тільки не вберігся сам. Відстояв Майдан, від самого початку захищав Україну – на північному кордоні, тоді в зоні АТО. Батько Діми відвіз туди гуманітарну допомогу, побачився з сином – звістка про його смерть наздогнала чоловіка на зворотній дорозі.

Люди у Лутаві тепер дуже переживають, щоб документи про загибель Героя оформили, як належить.

Поховали Дмитра Тітка, як і слід ховати Героїв – із Гімном та залпом.

Люди ж у Лутаві кажуть – ладні віддати свої копійчані пенсії, все, що мають, війні на відкуп, щоб більше не ховати синів.

Але, на жаль… «Сьогодні поїхав наш командир забирати ще одного загиблого, один вважається без вісти,» — переживає Юрій Зубрицький.

У Лутаві люди не тільки оплакували тих, кого поховали сьогодні і воїна, якого проводжатимуть в останню путь днями, а й з відчаєм обговорювали чутки про те, що в Козелецькому районі близько сорока загиблих. У регіональному Медіа-центрі Міноборони –кажуть про шістьох загиблих з навчального центру «Десна» і трьох уродженців Козелеччини. Все решту називають чутками і спростовують як дезінформацію.

chodtrk.com.ua