Ляшко Олег Валерійович

Народився в Чернігові. В 1998 році закінчив юридичний факультет Харківського державного педагогічного університету ім.Г.Сковороди.

1990-1992 — кореспондент, завідувач відділом редакції газети «Молода гвардія» (Київ).

1992-1995 — редактор газети «Комерційні вісті» Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України.

1995-1996 — редактор додатка «Політика» газети «Правда України».

З серпня 1996-го — головний редактор газети «Політика». У 1999 році видання було закрито рішенням Московського райсуду Києва «за розголошення державної таємниці».

2000-2006 — головний редактор газети «Свобода» (ЗАТ «Редакція газети „Політика“»).

2006-2007 — народний депутат України V скликання від Блоку Юлії Тимошенко (№ 26 у виборчому списку). Голова підкомітету з питань організації роботи Верховної Ради Комітету ВР з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВР.

З листопада 2007 року — народний депутат України VI скликання від БЮТ (№ 29 у списку). З липня 2009 року заступник голови Комітету ВР з питань бюджету. Голова Тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування можливих фактів порушення законодавства у сфері майнових, земельних, фінансових та інших відносин міським головою Харкова Михайлом Добкіним і секретарем Харківської міськради Геннадієм Кернесом.
19 жовтня 2010 року був виключений з фракції БЮТ

О. Ляшко неодноразово мав справу з українськими судами. Про перший серйозний досвід такого роду різні джерела повідомляють без прив'язки до журналістської діяльності. У 1994-му його заарештували і в тому ж році судили за кількома статтями КК України — в тому числі, за розкрадання державного та колективного майна у великих розмірах, самовільне присвоєння влади і т. д. Вирок — шість років з конфіскацією майна. Через рік був звільнений за амністією, а в 1998-му судимість було достроково погашено.

У 2001 році О. Ляшко був засуджений умовно вже за професійну діяльність. Кілька його матеріалів кінця 1990-х про колишнього в. о. віце-прем'єра Василя Дурдинця вітчизняна Феміда визнала наклепом. А в серпні Європейський суд з прав людини в Страсбурзі у справі «Ляшко проти України» віддав перевагу першому, визнавши ущемлення права журналіста на свободу слова. Власне, і в політику Ляшко потрапив, позиціонуючи себе журналістом-розслідувачем, борцем за свободу слова й проти корупції та свавілля чиновників.

У розпал «коаліціади-2006», будучи вже нардепом, О. Ляшко заявив про те, що хтось передав йому можливі докази про дачу хабара лідеру Соцпартії Олександру Морозу за входження СПУ в коаліцію з Партією регіонів. Пізніше суд за позовом спікера парламенту визнав розповсюджені «бютівцем» відомості недостовірними і зобов'язав їх спростувати.

Незважаючи на те, що за офіційною версію виключення Олега Ляшка із фракції "БЮТ" було "за співпрацю з коаліцією більшості, зокрема, за голосування за зміни до Конституції, закон про Кабінет Міністрів та регламент Верховної Ради України", неофіціально його пов'язують с оприлюдненням в Інтернеті відео допиту Олега Ляшка від 15 вересня 1993 року – так званий сексуальней скандал.